Сапатов Віктор Олександрович

Віктор Олександрович Сапатов народився 1952 року на Далекому Сході в сім’ї військового льотчика. Невдовзі батько вийшов у відставку, і вони приїхали у Вільшану, на улюблену малу батьківщину матері.

«Місця мальовничі! Навесні вся земля покривається водою. Річка дзеркальна. Хмари внизу пливуть, відбиваючись у ній. Небо перевернуте. Широченні луки. Зима білосніжна. Вражаючі краєвиди! Дитинство згадується як світла смуга життя…Пощастило з батьками. Нині це усвідомлюю гостріше, аніж раніше. Мама чудово вишивала, малювала. Вона, власне, мій перший вчитель…

У дитинстві багато читав, дуже любив історію та географію. Збирався стати істориком. Чи не з цього його заглиблення в давні часи народився цикл «Слов’янські боги»?

Життя Віктора Сапатова переконує, що «від долі не втекти». Після закінчення Вільшанської середньої школи він вирішив вступати на історичний факультет Ужгородського університету. Знайомлячись із змістом, набрів на художнє училище…і вступив без жодної підготовки. Училище мало декоративно-прикладне спрямування. Через два роки Віктор Олександрович зрозумів, що його покликання – станковий живопис. Він вступає до уславленого Одеського художнього училища імені М.Грекова. поєднавши отриманні знання, Віктор Сапатов здобув міцну основу для майбутніх творчих здобутків.

         Посвящение Высоцкому.

Нині Віктор Олександрович живе і творить в Одесі. Та з 365 днів року майже третину проводить у Вільшані. Тут терпляче чекає його повернення батьківська хата, свята пам’ять про батьків, чарівна аура рідного краю…

«Я періодично пишу етюди з натури. Природа – найбільший вчитель.», - так сказав він в одному інтерв’ю. вільшанці часто бачать, як годинами простоює художник за мольбертом. У такі моменти з-під його пензля народжуються вражаючої сили пейзажі. Глянеш і думаєш: безліч разів проходила мимо і не помітила цю красу. Ті пейзажі вражають правдивістю, філософським змістом та енергетикою рідної землі…Вони наснажують, роблять людину чистішою, добрішою. В образах Віктора Сапатова захоплює одухотворена тиша. Його персонажі сповнені благодаті. Вони в сув’язі з квітами, птахами, сонцем і місяцем. Квіти зображені на багатьох картинах й опромінений колорит його творів схожий на квіти.

Ветвь папороти.         Одуванчик

«Сьогодні пишу етюди з натури,завтра – абстрактні композиції…»Картковий будиночок» був написаний, коли я втратив маму. Картковий будиночок – образ нестійкого, хисткого, швидкоплинного буття. Ми клянемо життя – і не помічаємо, що воно минає. Я сприймаю його таким, яким воно є, і щасливий від того…Живопис – це не професія. Це спосіб життя». Такий він, наш земляк, випускник Вільшанської середньої школи 1970 року В.О.Сапатов – Людина…Художник…Філософ.

Матеріал взято з районної газети «Вісник Городищини» №27 від 05.07.2013.

+1

Опублікувала: Шах Джаніта

Коментарі

Коментарі відсутні
Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 06.09.2014 09:19
  • Перегляди: 570

Теги