Паустовський Віктор Вікторович

Він відомий як головний лікар Вільшанської дільничної лікарні, активний громадський працівник, лектор і депутат селищної ради.  Віктор Вікторович Паустовський всі свої знання і вміння віддавав охороні здоров’я людей. Він врятував не одне життя, вів активну громадську діяльність у Вільшані, був учасником культурної самодіяльності. Це була непересічна особистість, Людина, яка є натхненням і прикладом для наслідування майбутніми поколіннями.

Нещодавно Вільшанська селищна рада прийняла рішення перейменувати вул. Леніна на вулицю імені В.Паустовського. У даній статті ми ближче познайомимо читачів з цією незвичайною людиною, і ви самі зрозумієте, чому саме в честь Віктора Вікторовича буде перейменована вище зазначена вулиця, на якій він, до речі, і проживав.

Народився Паустовський В.В. 1926 року в селянській сім’ї неподалік від Узина. Навчався в медичному технікумі, отримав диплом з відзнакою. Ще зовсім юним встиг пройти фронтовими дорогами.

Паустовський В.В. був на фронті

Потім вступив до Київського медінституту, де у 1955 році отримав спеціальність «Хірург». З того часу Паустовський В.В. почав працювати в селі Косари Кам’янського району під керівництвом головного хірурга Олександра Миколайовича Модестова, якого потім неодноразово називав своїм учителем. Тут Віктор Вікторович здобував свій досвід, провівши не один десяток операцій, про одну з яких ми вам розповімо.

Це сталося 1956 року. Шестирічна Катя Калита, донька місцевого колгоспника, від необережного поводження з вогнем отримала смертельні опіки: дві третини поверхні її шкіри обгоріли. Хірурги (Модестов А.М, і Паустовський В.В.) прийняли сміливе рішення – зробити пересадку шкіри. Близько 20 осіб погодилися дати шкіру для врятування життя Каті. Опісля дівчинка називала їх не інакше як «братиками» і «сестричками».  Це був справжній поєдинок життя зі смертю тривалістю у два роки. І все ж, хірурги відстояли Катю. Дана історія - блискучий успіх і вияв майстерності Олександра Миколайовича Модестова і Віктора Вікторовича Паустовського, якого Катерина після цього називала своїм «хрещеним батьком». Ця дівчина  добре взнала ціну життя, тому недивно, що коли вона виросла, то вирішила стати медичним працівником.

У 1958 році  Паустовського В.В. перевели у Вільшану головним лікарем дільничної лікарні.

Вільшанська дільнична лікарня Колектив Вільшанської дільничної лікарні.

 До відомого хірурга і чуйної людини приїздили люди з усього округу, бо знали – він допоможе. Паустовський В.В. жив життям лікарні, її усмішками і турботами. У будь-який час дня і ночі, у будні і свята він поспішав на допомогу хворим. Хірург брався за надскладні операції на шлунку, навіть врятував життя молодому чоловікові з ножовими пораненнями серця.

Під час операції.

Багато людей завдячують йому життям, довгими роками здоров’я. За час лікарської практики Паустовського В.В. у місцевій пресі було опубліковано безліч листів-подяк врятованих ним людей. А ще більше їх записано у «Книзі відгуків і пропозицій» Вільшанської дільничної лікарні. Сотні подяк і побажань свідчать про народну любов і повагу до медперсоналу лікарні. І майже на кожній сторінці книги того часу згадується ім’я головного лікаря. «Золоті руки в людини, - так прийнято говорити про тих, хто чимось відзначився, зробив щось корисне для народу. Саме такі руки в головного лікаря Паустовського В.В.», - пише Колісниченко Г. «Хоч і важко на душі, хоч і болить ще рана після операції, але коли в палату зайде головний лікар, лагідно обізветься, втішить, робиться легше», - записав Бальоха Л.

Жителі Вільшани часто бачили В.В. Паустовського на сцені селищного Будинку культури за читанням лекції, чи проведенням бесіди на медичні теми. Він неодноразово зазначав, що медичні працівники повинні постійно вдосконалювати свої знання, навички, щоб медична допомога була більш ефективною.

Паустовський В.В. часто виступав на концертах з мандоліною, чи гармонією в руках, на яких він віртуозно грав, беручи активну участь в самодіяльному оркестрі.

Паустовський В.В. часто виступав на концертах.

В академічному хорі Будинку  культури приємно звучав його баритон.

Виступ Вільшанського хору. Чуїха, 1969 рік.

Також Віктор Вікторович  брав участь у постановці п’єс О.Корнійчука і М. Кропивницького. «Життя без мистецтва для мене не існує. А усмішка хворого наливає лікаря силою», - говорив він.

У 1994 році Паустовського В.В. не стало…Але моральні й етичні принципи лікарської роботи, закладені ним, пропрацювавши у Вільшані 36 років, зберігає колектив лікарів і медперсонал лікарні донині.

 

Автор: Джаніта Шах.

 

 

 

 

Використаний матеріал:

1. Котенко Т.Д.//Стаття про Вільшанську дільничну лікарню.

2. Підбірка ксероксу з газет, надана родиною Паустовського В.В.:

   - газета «Комсомольское знамя» від 1січня 1958 року;

   - газета «Черкаська правда»;

   - газета «Трудовая слава».

 

 

 

 

 

 

+3

Опублікувала: Шах Джаніта

Коментарі

Коментарі відсутні
Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 05.11.2015 11:23
  • Перегляди: 318

Теги