ІСТОРІЯ КУТКА СТІНКА або ДЕ ШУКАТИ КОЗАЦЬКІ СКАРБИ.

ІСТОРІЯ КУТКА СТІНКА або ДЕ ШУКАТИ КОЗАЦЬКІ СКАРБИ.

ІСТОРІЯ КУТКА СТІНКА або ДЕ ШУКАТИ КОЗАЦЬКІ СКАРБИ.

ІСТОРІЯ КУТКА СТІНКА або ДЕ ШУКАТИ КОЗАЦЬКІ СКАРБИ.

Одним із самих цікавих місць Вільшани є вулиця Зарічна. Мабуть більшість вільшанців знають її як куток Стінка. Сьогодні світло світиться лише в кількох оселях колись велелюдної вулиці. Та саме тут зародилась Вільшана.

У X – XI століттях, у період розквіту Київської Русі, на південних рубежах держави з’являються невеликі острожки для захисту від нападів степових орд. Один із таких острожків належав дочці Ярослава Мудрого (роки правління – 1019 – 1054) – Ольші (Єлизаветі). Так і називався – острожок Ольшани. Ще 200 років тому на кутку, який і досі люди називають Стінка, можна було знайти рештки стародавнього земляного укріплення, греблі, млина, уламки посуду. Впевнено можна говорити про те, що острожок потерпав від нападів: підтвердженням цього є знайдені наконечники стріл. Саме за таких обставин і виникає Вільшана, а назва селища походить від імені доньки київського князя.

Єлизавета була не лише вродливою, а ще й мудрою, як батько. Саме про неї йде мова в знаменитому скандинавському епосі «Сага про Гаральда». Князівна славилася золотавим волоссям, ніжним обличчям та тонким станом, і тому доблесний вікінг – красень та богатир Гаральд із Гардаріки – вирушив у Візантію здобувати багатство і славу, щоб мати честь назвати Єлизавету своєю дружиною. Дівчині дуже сподобався молодий вікінг: вона із задоволення слухала старовинні скандинавські саги та складені ним пісні, але їм судилася дуже довга розлука. Єлизавета чекала Гаральда 10 років, із нею хотів одружитися син англійського короля Едмунда – Едуард, та князівна не поступилася своїм коханням. Після гучних подвигів у далеких країнах Гаральда називали Гардрадом Сміливим, і князь Ярослав Мудрий благословив закоханих. Згадки про цю історію та весілля є і в скандинавських сагах, і в літописах Київської Русі. Гаральд повернув собі батьковий трон, і Єлизавета стала королевою Норвегії. Гаральд-Гардрад і Єлизавета прожили в коханні та згоді понад 20 років.

І вже 10 століть у мирі і злагоді живемо ми у рідній Вільшані. Нехай від вільшаних заростів залишилось лише кілька вільх, а від повноводої річки Вільшанки, по якій плавали козацькі чайки, залишилась невеличка річечка, та стоїть у березі столітня вільха, під якою частенько ходили столітні діди. Казали вони, що чули від своїх дідів, як у давнину пливла чайка з повними глечиками золота та й перекинулась і всеньке золото затонуло. А щоб не забути місце – при березі посадили вільху…

Та це не єдиний скарб Стінки. Уже на самому початку шляху вас зустрічають два жорнових каменів і хто знає скільки зерна вони змололи і скільки ніг спіткнулись об них на дорозі. На цвинтарі ще й досі стоїть хрест, який поставили коли освячували землю для нового цвинтаря. Вже загубилась табличка з написом та, як незаживаючі рани, залишились сліди від фашистських куль. Тут, у Стінці, фашистська куля наздогнала і визволителя Вільшани Бушуєва К. Е. та назавжди залишила його лежати під стрункою берізкою та важкою гранітною плитою.

Дякую жителям Стінки за збережені раритети, доглянуті могили і за те, що встигли вислухати своїх стареньких родичів і знайшли час розповісти все своїм дітям, адже найцінніші скарби знаходяться в наших душах.

Дякую родині Юрія та Наталі Жежерунів, завдяки яким відбулась моя подорож історичними місцями. 

 

Провідний бібліотекар

Вільшанської бібліотеки для дорослих

Христенко Оксана.

 

0

CrazyFreeMan

Коментарі

Коментарі відсутні
Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 13.09.2017 20:35
  • Перегляди: 334

Теги