Покатушки вихідного дня

• #52
• 09.07.2015 17:17
• +2

05.07.15 Вільшана-Київ-Вільшана, 350 км за один день

Поїздку планували ще мабуть з весни, хотіли їхати в кінці червня, а точніше десь 20-25 числах червня місяця, зв"язано було це з тим, що сама коротка ніч, самий довший день. Не склалось з погодою - йшли дощі, ну взагалі то можна було б і їхати, але хотілось насолодитись природою, зустріти схід сонця, тому поїздка перенеслася на 2 липня, це був четвер. 2 липня знову дощ :), переносим вже на неділю, 5 липня. По всим прогнозам сонце, +27 і майже без вітру 1-2 м/с. З маршрутом визначились швидко - їдемо з Вільшани до арки Дружби Народів і назад, якраз виходить 350 км. Учасники - ми в двох із Сашком. Пропонували товаришу з м. Корсунь (в нього не вийшло) і пропонували городищанам (ніхто не зацікавився), тому їхали в двох. А взагалі мабуть і краще, що їхали в двох.

Підготовка. Ніяких спицифічних тренувать не було, за один тиждень по можливості прогулочним (матрасним) темпом ввечері проїжджали якихось 20-40 км. Звісно потрібно було виспатись перед поїздкою, але з цим теж не вийшло :) Я планував їхати на шосейному велосипеді, але коли потрібно було виїжджати виявилось спущене колесо, була одна запасна камера, якби її поставив, то їхав би без запаски, тому не було бажання розтягнути подорож ще на один день, у випадку, якщо якесь колесо в дорозі проколиться. Клеїти не було часу, тому всі речі були перкинуті на велосипед МТБ.

Планували в 1:00 виїхати з Вільшани, але в звязку з пробитим колесом і перечепленням всіх речей виїхали в 1:30. В темну пору доби їхали з яскравими китайськими ліхтарями, ззаді мигалки, щоб по трасі було нас замітно. Поки доїхали до Корсуня, зустрічали по дорозі ще "вчорашніх" автомобілістів які вітали нас сигналами, а в деяких пасажири навіть у вікно вилазили, мабуть щоб краще роздивитись нас вночі :). На під"їзді до Іванівки вже було видно. Перед Миронівкою зупинились біля кафе Дубки, яке було зачинене, з"їли по бутерброду і наступна зупинка була у Леонівці, це приблизно 100 км від Вільшани. Там є таке кафе Щєдра Пані, яке дійсно пишеться через "є". Воно було закрите, але ми все таки розбудили щедру пані, тому що планували там робить зупинку і їхати з того місця не попивши чаю нам не хотілось). Так, чай нам зробили, і навіть з лимоном). Далі на під"їзді в Обухів нам на зустріч почали з"являтись велосипедисти, які з нами вітались, а настрій то підіймається), темп їзди пропорційно теж підіймався, тому до Олімпіскього Мішки ми домчали дуже швидко, зробили зупинку на 10 хв і наступна зупинка вже біля арки. По місту промчали теж швидко, приємно коли автомобілісти пропускають, не підрізають, все таки культура водіння на декілька рівнів вища у великих містах. До арки в нас вийшло приблизно 8 годин в дорозі. Біля арки відпочивали півтори години, випили квасу і гоу додому. Назад було складніше їхати. По перше температура піднялася - було жарко і стартували ми набираючи високий темп. По друге вже трохи втома була, як не є, а проїхали майже 200 км. Воду почали купляти на кожній заправці, т.е. приблизно кожні 15-20 км заїжджали на заправку, тому що по трасі в основном одні заправки, купували 1,5 л не газованої води і нам якраз на двох хватало одієї бутилки розлити по флягах. Почали боліти коліна і спина. Їхали один в одного на колесі, т.е. один їде спереду, другий за ним ззаді, дистанція 10-20 см від заднього до переднього колеса. В таком режимі хто їде ззаді, то більше відпочиває, потім мінялись. На заправці в Миронівці зробили підстоп - взяли чаю, солодких батончиків, до нас підійшов хлопець, начав розпитувати куди і звідки їдемо, в ході розмови виясняємо, що він сам з Шполи, теж катає на велосипеді. Обмінялись телефонами, зустрінемось і десь разом катнем. Поки ми сиділи відпочивали, пили чайок і спілкувались, на дворі зтемніло, а в планах було проїхати в світлу пору доби до Корсуня, відклоняємось від графіку катастрофічно. Настрою вже нема. На дворі темно, нерви ледве стримуємо обоє, але крутим далі. В Іванівці вирішуємо взяти кави, бо вже в Корсуні все буде зачинено. 300 км позаду, починає брати потроху сон, нерви, втомлені як собаки, п"єм каву. Корсунь... автовокзал, вже не пам"ятаю скільки було годин, десь опівночі. Доїдаємо все що в нас лишилось з бутербродів, Сашка сон почав рубати конкретно - на лавці, де ми сиділи, почав відключатись. Вирішуємо не засиджуватись, їхати далі. В Селищі мені приснився сон, я розумію що спати не можна, але нічого зробити не можу, потім показалось як Сашка обігнала якась велика собака, це вже був або глюк, або знову приснилось :) Все таки доїхали, в 3 години я був дома, хоча в планах було приїхати додому в 23:00-00:00, т.е. графік не видержали, але було не головне.

По дорозі з"їли на двох: 6 бананів, 1 апельсин, 200-250 грам ізюму, 1 літр маліни (купили в Зеленьках), не знаю скільки цукерок :), бутерброди, пиріжки. Випили не менше одного блока 1,5 води на двох (важко точно сказати).

Було дві цілі даної поїздки: 1) випробувати організм на виносливість, т.е. чи проїдем; 2) як швидко організм востановиться після поїздки. 1 і 2 все чудово, все вийшло. Може щось забув, Саша якшо матиме бажання - доповнить

Фото:

Відредаговано: drey (09.07.2015 18:44, 11 років тому)