Кубок району знову повернувся до Вільшани

  Шановні односельчани, 24 серпня у м. Городище відбувся фінальний матч на Кубок району з футболу, враженнями про який мені хотілося б з Вами поділитися.  У цьому матчі зійшлися дві сільські команди, непримиримі друзі-суперники, - команди Вільшани та Хлистунівки.  Обидві команди пройшли нелегкий турнірний шлях до цього фінального матчу.  Так, зокрема, у півфінальному матчі "Колос " у напруженій боротьбі вдома  з мінімальним рахунком  переміг команду "Локомотив" Цвіткове, а хлистунівцям  вдома у важкому драматичному матчі вдалося створити невеличку сенсацію, зігравши з командою "Шевченків Край" м.Городище внічию в основний та додатковий час і перемігши в серії пенальті, ще раз довівши всім що у футболі не завжди все вирішують гроші. А є ще і такі поняття як самовіддача та бійцівський дух. І цією перемогою "Граніт" у  черговий раз підтвердив свою назву та статус кубкової команди. Я сам неодноразово зустрічався з хлистунівцями на спортивних майданчиках, і скажу лише одне - проти цих хлопців завжди було приємно грати. Тому що,не дивлячись на те, чи це були перемоги, чи поразки - хлистунівці завжди грали чесно. Тому з впевненістю можна сказати що ці дві команди заслужили і вибороли своє право грати у цьому фіналі.

 І ось прийшов довгожданний день проведення фінальної гри. Слід відмітити, що  цього фіналу чекали та готувалися до нього не лише гравці, а й ми - вболівальники. Так, за сприяння адміністрації ФОСК "Колос", а саме Козуба А.І. та Кравця О.Г., відділом освіти райдержадміністрації було надано автобус для поїздки вболівальників на фінал у м. Городище. Заздалегідь було складено списки вболівальників, які побажали відвідати цю гру та підтримати своїх улюбленців.  Гра мала відбутися о 15 год, тому збір було оголошено біля контори товариства о пів-на-другу. Скажу відверто, я сам не очікував такої кількості вболівальників, які зібралися у цей день, і перехожі з подивом озиралися, мабуть, вважаючи, що і Вільшані розпочався святковий мітинг. Вболівальникам урочисто було вручено прапор "Колоса", і всі ми, хто на автобусі, хто власним транспортом вирушили на фінальну гру.

  З першого погляду  кинулася у вічі повна відсутність на стадіоні вболівальників, але це ж, усе-таки , фінал кубка району. Що це: недоліки в організації чи чергова спроба показати своє відношення до нас Вільшанців? - Стверджувати не беруся. На трибунах було з десяток місцевих  та приблизно така ж кількість хлистунівських вболівальників футболу. Але нам , вільшанським вболівальникам, уже ніщо не могло зіпсувати це футбольне свято - адже ми приїхали підтримувати своїх улюбленців. І ось, вийшовши з автобуса та машин, колона наших вболівальників, над якою майорів  прапор "Колоса" вирушила на трибуни. По моїм скромним підрахункам наших вільшанських вболівальників було більше півсотні чоловік і городищенський стадіон вже давно не бачив такої кількості вболівальників та  палкої підтримки улюбленої команди.

  І ось, о 15.00 суддівська бригада на чолі з Залозним В. під звуки, відомої усім нам ще з дитинства мелодії  Т. Блантера,вивела на поле гравців команд "Колос" Вільшана та "Граніт" Хлистунівка. Капітани команд Пучковський Олександр та Решетняк Анатолій , давні друзі - суперники, розіграли "монетку" і суддя дав стартовий свисток - фінал розпочався і всі ми поринули у величне дійство під назвою "Футбол".  З перших хвилин матчу позначилася ігрова та територіальна перевага вільшанців. Атаки  на ворота хлистунівців накочувалися одна за другою. Особливою активністю у ці стартові хвилини відзначався наш лівий фланг нападу, де безроздільно "царював" Безпояско Олександр, раз за разом терзаючи захисні редути хлистунівців. І вже на 3 хвилині він вийшов один на один з голкіпером, але вротареві вдалося ліквідувати загрозу. Далі чудовий момент відзначитися мав нападник "Колоса" Симоненко Руслан, але, на жаль, підвела виконавська майстерність. На 12 хвилині матчу після чергового проходу нашого нападника захисникові "Граніту"нічого не залишалося як порушити правила у своєму карному майданчику. Суддя впевнено вказав на одинадцятиметрову позначку. Пенальті. Болільники почали вже святкувати, радісно потираючи руки - зараз ми поведемо в рахунку.  До мяча підійшов наш капітан та штатний пенальтист Пучковський Олександр. Розбіг, удар.... трибуни розчаровано зітхнули. Воротареві "Граніту" вдалося перехитрувати нашого капітана і парирувати пенальті.  І знову атаки вільшанців почали накочуватися на ворота суперника немов девʼятий вал. Але у свої жазі забити гол і порадувати вболівальників гравці "Колоса" на хвилину забули що вони грають з  найкращою кубковою командою нашого району - "Гранітом". І тут спрацювало старе як світ футбольне правило - "Не забиваєш ти - забивають тобі".  Після "обрізки" одного з наших гравців хлистунівці перехопили мяч, пас у штрафний майданчик, нападник "Граніту" Говоров Віктор "розібрався" з нашим захисником і пробив у кут воріт. Воротар "Колоса" Коваль Андрій у відчайдушному кидку намагався дістати шкіряну кулю але вона по-зрадницьки тихо закотилася у дальній кут. Такого початку, скажу відверто, ми не очікували - адже ми приїхали лише за перемогою. І у ці важкі для нашої команди хвилини на повну потужність включивася у гру наш "дванадцятий" гравець - вболівальники, фактично повівши за собою команду. Не лише над стадіоном, а мабуть, над всим Городищем лунали кричалки та речівки наших вболівальників. А заводили усіх два наших молодих та голосистих вболівальники : Проненко Павло та Черничко Сергій. Знай наших. Городище надовго запамятає цей фінал. І до честі наших гравців вони не знітилися і не "впали духом" -  а, відчувши підтримку вболівальників ,з новими силами почали штурмувати захисні бастіону "Граніту".  А вперед свою команду вели її лідери: наш капітан Пучковський Олександр уміло деригував грою , раз-за -разом віддаючи гострі передачі, невтомно "рвав на шматки" правий край захисту суперників Безпояско Олександр , захист "цементував"  Осипенко Сергій  , а Головченко Володя здавалося був усюди -  і не було такої ділянки поля, де б він не вступив у боротьбу або не створив гострий момент. І під час однієї з атак захисники "Граніту" знову були змушені порушити правила у своєму карному майданчику проти Симоненка Руслана і арбітр, не дивлячись на протести хлистунівців, вказав на одинадцятиметрову позначку. Знову пенальті. І болільницькі серця знову прискорено забилися - сьогодні  ми вже не забили. І у цей відповідальний для команди момент до мяча знову підійшов Пучковський Олександр. Капітан є капітан, і хто як не він повинен брати на себе відповідальність у такий момент. Розбіг, удар ..... на цей раз Саша чітко поклав мяч у кут воріт ,не залишивши воротареві жодного шансу. Болільники радісно скинули руки до гори, вітаючи один одного із забитим мячем. У всіх на душі стало спокійніше. Все почало ставати на свої місця. Через 10 хвилин нашим гравцяв вдалася класична триходівка в кращих традиціях "Колоса": Пучковський Олександр вдало закинув "за комірець" захисникам мяч, Безпяско Саша головою скинув у центр штрафного майданчика і Симоненко Руслан, обробивши цю передачу, вдало направив шкіряну кулю у кут воріт. 2:1 - ми попереду.  Наші хлопці продовжували атакувати, не збавляючи обертів, і свисток про закінчення першого тайму застав їх в одній з чергових атак. 15 хвилин для гравців щоб відпочити, для тренерів щоб внести корективи у гру, для вболівальників щоб обмінятися думками про хід гри. Рівно о 16.00 пролунав свисток про початок другого тайму. Хлистунівці спробували активізуватися і перевести гру  ближче до штрафного майданчика "Колоса" , адже вони програвали, і їм потрібно було виправляти становище. Особливою активністю серед  хлистунівців вирізнявся їх  лідер та улюбленець болільників, у тому числі і вільшанських, Решетняк  Анотолій. Він , як справжній ватажок, вів за собою свою команду і нашим захисникам часто вдавалося  зупинити його лише ціною порушення правил. Вільшанці ж перейшли до гри на контратаках, адже їм потрібен був третій гол для того що відчувати себе впевненіше. І ,ось, під час однієї з контратак,Головченко Володимир пройшов лівим флангом і навісив у штрафний майданчик "Граніту", де Семененко Руслан в падінні головою красиво замкнув цю передачу, оформивши "дубль".  3:1 - це ще не перемога,- але дуже близько. Але ,навіть, за такого рахунку "Граніт" не "склав зброю" ,намагаючись ,все-таки, виправити становище і всіма силами пішов в атаку , оголиши свої захисні редути, і у вільні зони почали вриватися швидкі нападники "Колоса". Моменти виникали один за одним, але шкіряна куля вперто не хотіла "лізти" у ворота. І лише на 88 хвилині кращому гравцеві матчу, на думку усіх присутніх на стадіоні,  Головченку Володимиру ,вдалося завершити зусилля своїх партнерів, забивши гол під час чергової контратаки. З уст  всіх  болільників пролунав лише один коментар: "Заслужив". І ,так, дійсно Головченко Володя у цей день був на полі найкращим, ведучи за собою своїх менш досвідчених партнерів по команді, віддаючись грі на кожному клаптику поля. А ,головне, відчувалося, що Володя у цей вечір грав не за гроші і не за регалії, -  а грав за Команду, за Вільшану, за Вболівальників, які готові були у цей вечір носити його на руках. Молодь - Вам є з кого брати приклад.  4 - 1 - це вже перемога. Зрозумівши це, тренер "Колоса" почав робити усі дозволені заміни, для того щоб дати відчути атмосферу фіналу усім гравцям. Особливо тепло болільники оплесками зустріли вихід на поле уславленого ветерана нашого вільшанського футболу, який вирішив знову повернутися у Великий футбол для того щоб мати можливість ділитися своїм багаторічним досвідом із своїми молодими партнерами, Піскуна Андрія Олексійовича. Пролунав фінальний свисток і ось, знову, через багато років, Андрій Олексійович - володар Кубка району з футболу. В6олільники та гравці "Колоса"  зустріли фінальний свисток зливою оплесків та гучними скандуваннями, - адже у цей день ми всі були однією Командою. Відразу після закінчення матчу гравці обох команд привітали один одного з красивою , і по-справжньому чоловічою грою. Обидві команди у цей день були варті перемоги. Просто вільшанці були трішки майстернішими, вдалими, просто більше хотіли перемогти. Потім гравці "Колоса" , взявшись за руки, підійшли до нашого фанатського сектору і подякували своїм вірним вболівальникам за підтримку - і це був, мабуть, найзворушливіший момент матчу. Далі  було нагородження і капітан команди Пучковський Олександр здійняв над головою довгожданний та зароблений "потом і кровʼю" Кубок. Вільшана - володар кубка Городищенського району 2016 року.

Потім було традиційне шампанське та фото з вболівальниками. Болільники особисто змогли привітати з перемогою своїх улюбленців , а також подякувати гравцям та вболівальникам "Граніту" - тому що й вони також були варті цієї перемоги. Також привітання приймали і тренери обох команд : "Граніту" - Решетняк Володимир та "Колоса" - Симененко Микола. Ці люди особливо заслуговують на повагу - тому у цих умовах вкладають у свої команди душу. З посмішкою на обличчі приймав поздоровлення і багаторічний незмінний лікар "Колоса" Іван Іванович Максименко, який лікував травми уже не одного покоління гравців - це була і його перемога.  Ну і ,звичайно, всі вітали президента та начальника команди "Колос" Кравця Олександра Григоровича та Козуба Анатолія Івановича. Адже, у цей складний час, коли, здається весь район та й, давайте будемо говорити відверто, місцева влада робить усе для того щоб бренд "Колоса" зник з футбольної мапи району та області, - ці люди зуміли не лише зберегти цю команду - а й здобути таку важку та жадану перемогу. І від того цінність цієї перемоги зростає в декілька раз. Куди б ми не їздили останнім часом з командою : Городище, Мліїв, Вербівка, що особливо виглядає дивним, - на скрізь зустрічають вороже, як гравців - так і вболівальників. Виключенням є ,мабуть, вже вище згадувана Хлистунівка.  Але не дивлячись ні на що, наші хлопці здобули цю перемогу - і саме вони були головними героями цього дня. І ,нехай, ця перемога буде першим кроком  на шляху до чергового відродження футбольної слави "Колоса".  Тепер ми всі чекаємо лише  чемпіонства - і золоті медалі повинні бути покладені у Кубок. І ми ,болільники, будемо підтримувати гравців  і в перемогах, і в поразках. З дозволу вболівальників, я хочу звернутися від їх імені до гравців команди. Хлопці, головне щоб Ви віддавалися грі, не "халтурили" на полі , а по-чоловічому билися не за гроші і не за регалії - а за честь своєї Команди, за футболку "Колоса", за рідну Вільшану. Так, як це у свій час робили Заболотній та Коваленко, Щасливий та Карпенко, Пучковський та Чабан. І тоді ми віддячимо Вам своєю любовʼю та відданістю. Також, за дорученням гравців "Колоса" я  хочу подякувати від їх імені всім вболівальникам, які були у цей день з Командою. Цих людей різного віку, професій, поглядів обєʼднало одне - любов до футболу, улюбленої команди та рідного села. Адже, у цей день на трибунах були  і батько та син Проненки, ветерани вільшанського футболу Коваленко І.Г. та Пучковський С.В., заслужений ветеран нашого суддівського корпусу Заєць В.С. та багато інших людей, які приїхали підтримати улюблену команду.

Принагідно, хочеться відмітити що днями наш заслужений "Золотий свисток" вільшанського футболу Заєць Володимир Степанович відмітив свій черговий ювілейний день народження і від імені всіх ентузіастів спорту  побажати  йому міцного здоровʼя та спортивного довголіття.  І щоб Ви ще багато разів вдівали свою чорну мантію, брали свиток і виводили команди на поле. А ще, подякувати Вам за багаторічну відданість спорту, футболу, рідному селищу. А молоді і всім нам брати приклад з Володимира Степановича - тому що у його віці тримати себе у такій фізичній формі і бути молодим душею  - це "дорогого коштує". І саме приклад таких людей вселяє надію на те що традиції Вільшанського спорту не закінчаться ніколи.

   P.S. Але, на жаль, не обійшлося у цей день і без "ложки дьогтю". Жоден із представників нашої місцевої влади: ні голова Яровий В.М., ні заступник Дрей М.В., ні спортінструктор Гнатенко К.Д. не порахували за потрібне завітати на цей матч на відміну, наприклад, від сільського голови та спортінструктора  Хлистунівки. Я не дивую деяким представникам районної влади та сусідніх сіл, які ,навіть, сидячи на трибунах намагалися "насвинячити " нашій команді, замість того що теж поздоровити хлопців - "Колос" для них - що кістка поперек горла.  Але "вільшанських правителів"  я зрозуміти не можу. Вельмишановні правителі", ви неоднаразово стверджували що для вас усі люди однакові. Так чому ж ніхто з вас не вважав за потрібне приїхати і привітати хлопців з цією перемогою. Повірте - вони цього заслужили. Ви можете по різному відноситися до мене, до Кравця О.Г. - але до чого тут хлопці? Вони заслуговують ,принаймні, хоча б на елементарну повагу. І представляють вони, незалежно від назви команди, - Вільшану. Я дозволю собі нагадати що це село у якому ви "правителі"   живете, а не лише заробляєте на ньому гроші. Я надіюсь що це ,все-таки, була просто помилка, і ви зумієте її виправити. На днях відбудуться заходи до дня Села. Наберіться мужності і організуйте святкове привітання для хлопців. Повторюю - вони цього заслужили. Якщо не заради них - то хоча б заради того щоб почати "набирати бали".

+1

Автор: Олег Кривошея Опублікував: Романенко Ярослав

Коментарі

26.08.2016 17:25
1. Романенко Ярослав 0

Запис матчу буде пізніше, якщо кому цікаво :)


Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 26.08.2016 16:59
  • Перегляди: 507
  • Коментарі: 2

Теги