Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя.
— «І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнищеТарас Григорович Шевченко
На сайті: 0 користувачів, 2 гостя
КІНА НЕ БУДЕ?!?!
І хоч на світі сторони чотири,
я тут живу, бо я цей край люблю.
І не боюсь донощика в трактирі,
бо все кажу у вічі королю!
Л. Костенко
КІНА НЕ БУДЕ?!?!
Шановні односельчани, в черговий раз давав собі слово «зав´язати» зі своєю громадською діяльністю по тій причині що занадто багато проблем вона приносить моїм рідним та близьким людям. Намагався якось відсторонитися від цих подій, дового не наважувався переглянути запис останньої сесії та виконавчого комітету новоствореної Вільшанської ОТГ. Хоча люди про це дуже багато говорили. І таки не втримався від спокуси. Сказати що побачене мене «вразило» - нічого не сказати. Я не хочу зачіпати всі теми, що піднімалися на цих засіданнях. Зрозуміло що ОТГ – це справа нова і потрібен час для вирішення проблем. Але резонансним питанням у цьому світлі стала проблема відеозйомки сесії та й ,взагалі, прийнятий регламент, яким фактично перекреслилися всі демократичні починання, які мали місце в нашій рідній Вільшані за останні роки. Цей матеріал - дань поваги та спроба захистити людей, яким не байдуже майбутнє нашого селища.
Сайт «Вільшана – Наша Батьківщина» з´явився у 2015 році. Спочатку він не мав ще нинішньої «популярності» ні серед звичайних громадян, ні серед наших можновладців. Особисто я дуже зрадів що такий засіб поширення інформації з´явився в нашому селищі. І головне, з´явилися люди, яким не байдуже в якій країні, в якому селищі ми будемо жити завтра. А людиною, яка розпочала всю цю справу і була певним «локомотивом», який залучав у своє починання все більше й більше людей був Ярослав. Всі, кому це було цікаво, пам´ятають як вперше почали проводитись зйомки сесій селищної ради, виконкому, різних заходів, що проводилися у нашому селищі, футбольних матчів тощо. Спочатку на мобільний телефон. Ці записи оприлюднювалися на сайті, де кожен охочий міг ознайомитися із громадським, культурним, спортивним життям селища. І цікавилися цими записами не лише Вільшанці, а й люди, що давно не проживають у рідному селищі, але й досі вважають себе Вільшанцями. При чому все це робилося на власній апаратурі, власним коштом, у власний час. Тому що людина хотіла щось змінити у своїй країні, намагалася залучити людей до життя селища, прагнула того, щоб спільнота всеж таки стала громадою. І це все поступово почало давати свої сходи. Цією ж громадою, наголошую саме громадою, а не Вільшанською с/р, було ініційовано збір коштів - спочатку на нову сучасну цифрову відеокамеру, потім на штатив, на обслуговування сайту. На останньому засіданні виконкому головою було озвучено інформацію що гроші на камеру було виділено селищною радою. І цю інформацію підтвердив «нібито депутат минулого скликання». Так от, якщо «цей в минулому депутат» не поклав на цю добру справу жодної копійки, то це не означає що всі інші теж стояли осторонь. Шановні односельчани, просто ще раз перегляньту цей звіт про те звідки взялися кошти на цю камеру. ОЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ ЗВІТОМ. Принагідно слід відмітити що кошти бюджету – це теж кошти громади. Завдяки цим записам люди почали розуміти що і як робиться у нашому селищі. З допомогою цих записів нам не раз вдавалося виявляти факти, коли на сесії депутати голосували за одну інформацію, а в рішеннях оприлюднювалася зовсім інша. Інколи ми намагалися коментувати подібні випадки, для того щоб хоч якось «розбудити» депутататів. І ,хоча, багато людей називало це «брудними коментарями», потроху вдавалося розбудити у нашій спільноті громадянське суспільство. Тим більше ми не намагалися надавати жодного голослівного «брудного коментаря». Кожен свій висновок, коментар, твердження ми намагалися підкріплювати відповідними документами, фотографіями, цифрами, розрахунками. І жодної неперевіреної інформації ми не надали. Звичайно це дуже не подобалося «правлячій верхівці» нашого селища. Особливо там, де вдавалося виявити випадки протизаконної діяльності. І ставало зрозуміло що відеозйомка, вірніше її прилюднення, стало неабияким стримуючим фактором у спробах зробити «щось не те». Але разом з тим вона стала «кісткою в горлі» нашим очільникам. Ну поки що вдавалося відбиватися...
Але, як Ви всі знаєте, нещодавно було створено Вільшанську ОТГ. Але Вільшана все одно залишилася для нас рідним селом, і небайдужі люди не дивлячись ні на що вирішили не припиняти свою громадську діяльність, приносячи користь людям. Але виявилося, що зі створенням ОТГ до керівних органів теж прийшли нові люди, а «старі» відчули ще більший «азарт влади», відчувши що спину тепер вже немає. І, ось, вже на другому засіданні виконкому, виявилося що це починання активістів виявилося під загрозою. Я вже говорив що й раніше були спроби заборонити зйомку сесій, але ніколи ще вони не мали такого відвертого та цинічного характеру. І дуже прикро що така добра та обнадійлива подія, як створення ОТГ починається саме із відвертого та цинічного беззаконня. І ,на жаль, це поки що єдиний здобуток новоствореної ОТГ. Зрозуміло що подібна справа потребує часу, але якщо починати саме з цього, то ми ризикуємо що це так і залишиться єдиним успіхом.
Що ж відбулося? Все почалося з прийняття відповідного Регламенту на засіданні виконавчого комітету. Селищним головою окремо було піднято питання «упорядкування відеозйомки». Ознайомтеся будь-ласка із цим окремим фрагментом.
Дуже не хочу, і по-життю не намагаюся нікого ображати. Але, інколи, змовчати просто не виходить. Тим більше не хочу переходити на особистості. Але, особливо вразила позиція голови районної ради Панчишина М.В., тобто людини, яка де-факто повинна була б зразком та гарантом у дотриманні законів України. Натомість, на цьому відео ми бачимо повне ігнорування законів, та що дуже прикро, зверхнє ставлення до людей. Я розумію, що Василь Петрович Заболотній, не депутат, не чиновник, не «бізнесмен» , якого потрібно поважати «по рангу служби». Але це чесна і порядна людина, яку я поважаю особисто. Яка чимало зробила для свого рідного селища загалом і для багатьох людей зокрема. Це наш земляк, що народився і виріс у рідному селищі, небайдужа і смілива людина. Тому що саме в нього не забракло мужності прийти з камерою на ці засідання, хоча він знав на що ризикує «нарватися». І, моя думка, що жодна посада чи чиновній сан не дає права привселюдно ображати мого земляка. Прислухайтеся шановні односельчани до думки старости с. Петрики Заболотньої Н.П.. Після цього виступу особисто я гордий від того, що маю таких земляків. Тому що ця людина говорила дуже правильні речі. А й дійсно, що ж це буде за громада така, коли люди будуть окремо, а влада окремо. Потім було вже засідання сесії, на якому теж точилася дискусія стосовно цього питання. Після дебатів було прийнято відповідний Регламент, у якому було прописано пункти, які регулюють відеозйомку. І таких нарахувалося аж шість. Для порівняння ст. 67 «Дострокове припинення повноважень селищного голови» скаладається лише з одного п. 1. «Повноваження Вільшанського селищного голови достроково припиняються у випадках, передбачених законодавством України». Очевидно, що це питання для укладачів Регламенту є менш важливим ніж питання заборони відеозйомки. Тобто, питання «заборони» повинно регулюватися Регламентом, а питання дострокового припинення повноважень голови (для прикладу) – чинним законодавством???
Давайте спробуємо розібратися у тому, за що ж проголосували депутати та в законності підстав прийняття подібного рішення. Оскільки під час голосування жоден із депутатів, крім голови, не мав на руках проекту даного Регламенту, депутати фактично не могли знати за що вони голосують, що вже є першим і дуже значним порушенням. Уважно прослухавши ту частину запису сесії, що відноситься до цього питання, я зрозумів, що порядок проведення відеозйомки виглядатиме слідуючим чином. У сесійній залі буде встановлено відповідна система (не безкоштовно звичайно), яка буде проводити записи. Відповідний запис буде зберігатися у секретаря. І кожен охочий, прийшовши до Ради, зможе ознайомитися із записом засідання. Не знаю як Ви, а я вже уявляю собі чергу із громадян, яка вишикувалася в очікуванні ознайомитися із записом сесії Вільшанської селищної ради. Виглядає не надто переконливо, чи не правда? Адже багато людей, які переглядають ці записи, в царині володіння комп´ютерною технікою спроможні лише на те, щоб попрохати когось з рідних ввімкнути їм відповідне відео. Навіщо ж їх позбавляти такої можливості? На сайті громади будуть виставлятися лише ті фрагменти, які селищний голова вважатиме за потрібне??? І то лише за погодженням із відповідною комісією. Це все більше й більше нагадує «совок» і «темники». Ось те, що стосується озвученого.
Навчені гірким досвідом ми вирішили звернутися і до «написаного». Регламент вже оприлюднено на відповідному сайті ОТГ. До речі, не дивлячись на всі звинувачення селищного голови, Ярослав опублікував і посилання на цей сайт, і новину про те що він з´явився. Ми не будемо виставляти весь Регламент, охочі можуть ознайомитися із ним у вільному доступі, але декілька сторінок надаємо Вашій увазі.
Шановні односельчани, я попрошу звернути Вас увагу на деякі пункти. По-перше, це п.1,2 ст.4. Так п.1 гласить: «Засідання ради, постійних та інших комісій є відкритими і гласними». На перший погляд ніби правильна і демократична норма, але чим же вона забезпечується? А забезпечується вона зокрема пп.4 п.1 ст.4: розміщенням (за наявності організаційної та/або технічної можливості) актів ради та її посадових осіб на офіційних веб-ресурсах ради (сторінках у мережі Інтернет). Далі читаємо п.1 ст.76 «Запис зсідання»: «За наявності технічної можливості проводиться аудіо- або відеофіксація пленарного засідання ради». Тобто, жодного слова про оприлюднення записів на загал мови не ведеться. Як же регулюється в даному документі питання ознайомлення з цими записами, про яке говорив селищний голова. Цьому в Регламенті присвячено п.6 ст.77, який гласить: «Записи та протоколи засідань ради надаються депутатам ради для ознайомлення за їх зверненням». Тобто, згідно із Регламентом запис сесії зможуть отримати лише селищні депутати. Отримання даних записів звичайними громадянами навіть не передбачено. Також прошу звернути Вашу увагу на п.3 ст. 4 , в якому передбачено проведення сесій в «режимі закритого засідання». Декілька разів передивився цей Регламент, але жодного визначення подібного поняття не знайшов. Тим більше що місцеві Ради на сьогодні не мають жодних законних підстав для проведення будь-яких «закритих засідань». Лишається тільки повторити запитання пані Заболотньої Н.П. до голови, задане під час засідання виконкому: «Ми що збираємося розглядати військові таємниці?». А й справді, селищному голові є що приховувати від людей? Тим паче, подібне положення було внесено до Регламенту.
Але, справа навіть не і відповідності «озвученого» і «написаного». Питання в тому, що жодних законних підстав ні обмежувати присутність громадян, ні їх право на отримання інформації (в нашому випадку на проведення та оприлюднення відеозйомки) немає. Ви можете передивитися весь Інтернет, запитати у знайомих юристів – всі ці джерела Вам підтвердять – подібні дії чиновників є протизаконними. Вкотре надаємо законодавче обгрунтування даного питання:
Ст. 34 КУ гласить «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.»
Ст. 3 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» гласить:
1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
Ст. 7 «Охорона права на інформацію» ЗУ «Про інформацію» гласить:
1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Ч. 17 ст. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування» гласить:» Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".»
Згідно з всім вищевказаним можна зробити висновок : відкриті фото- та відеозйомка у громадських та публічних місцях є абсолютно законною і для них не потрібна письмова згода громадян. Кожен громадянин має право бути присутнім та право проводити зйомку на публічних заходах, до яких зокрема належить і сесія ради, і виконком, і планово-бюджетна комісія (ч. 17 ст. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування»). Ті члени виконкому, які ну дуже не хочуть публічності у своїх діях, можуть спиратися у своїх запереченнях лише на п. 1 ст. 307 ЦКУ, яка гласить: «Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру». Так от, ця стаття має відношення лише до ФІЗИЧНИХ ОСІБ. Тобто стаття цього закону захищає права не ПОСАДОВЦЯ, а фізичної особи. Селищний голова говорив що зйомка сесії це все одно що прийти в кабінет лікаря. Ні Володимир Михайлович, ви переплутали «грішне з праведним». Людина має цілковите і законне право заборонити знімати себе за станком, за прилавком магазину, за учительським столом, але коли ці люди переступають поріг зали засідань чи то ради, чи то виконкому, вони автоматично набувають статусу посадовця, піблічної особи. І їх обов´язком є не перешкоджати, а саме захищати право людей на доступ до інформації. Тобто, ці люди, коли обиралися в депутати вже давали згоду на те щоб стати публічними людьми.
Декілька слів хотілося б сказати щодо спроби викривити у запропонованому Регламенті поняття «акредитації» та спроби фактичного заснування дозвільного механізму доступу до засідань Ради. Поняття «акредитації» у ст.26 ЗУ «Про інформацію» визначається так:
– суб'єкт владних повноважень може здійснювати акредитацію журналістів, працівників ЗМІ, з метою створення сприятливих умов для здійснення ними своєї професійної діяльності (мова йде не про дозвільну систему допуску чи недопуску журналістів, а про роботу в рамках сприянню співпраці);
Тобто, мова йде не про можливість заборони, а про те, що «акредитація» забезпечує журналістам додаткові можливості у сприянні їх роботі, а саме можливості брати інтерв´ю, завчасне сповіщення про місце та час проведення публічних заходів, створення відповідних умов тощо). А от спроба селищного голови трактувати це, як дозвільну систему, порушує всі можливі норми чинного законодавства, а саме ЗУ «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про місцеве самоврядування» з відповідними положеннями яких Ви могли ознайомитися вище.
І те, що Ви читаєте, це не «брудний коментар», а чітка аргументована позиція, підтверджена статтями та пунктами Законів України. Натомість, на засіданнях сесії чи виконкому Ви, шановні односельчани, почули хоча б одне посилання на якусь норму закону?. Все що вдалося почути мені, це: «А Ви читали коментарі під тими записами?», і «Це вимоги часу». Ось і вся аргументація. Хотілося б декілька слів сказати стосовно першого «аргументу». Повторюю, ми не надавали жодного голослівного коментаря стосовно будь-чого чи будь-кого. Наскільки я зрозумів, ці слова пана Панчишина М.В. були адресовані на нашу адресу стосовно останнього нашого матеріалу, що стосувався сумнозвісного пам´ятника. Ми не хочемо і не будемо знову демонструвати фото із цього святого місця, тим більше що без розпачу дивитися на це все неможливо. І нам ,на відміні від наших можновладців, просто соромно перед людьми, що лежать у цій могилі. Ми не полишимо цю справу в будь-якому випадку. Але хочу нагадати нашим очільникам, що скоро мине рік з дня нашого зібрання біля цього пам´ятника, на якому всіма вами було дано обіцянку «розрулити» це питання до дня Перемоги. І що??? Незабаром минає вже два роки. І лише нашими зусиллями вдалося хоч трохи зрушити цю справу з місця. Яких же коментарів ви після цього чекали??? Найкращий спосіб запобігти таким коментарям – не заборона зйомки і приховування інформації, а порядне і чесне служіння людям. Тобто, для подібних коментарів просто не потрібно давати приводів. Наскільки я знаю, заборона на «подібні коментарі, лайки та репости» існує лише в деяких авторитарних державах. Але ж ми, на щастя, проживаємо не в мордорі, і не в країнах третього світу, а в вільній демократичній державі. Але наш як район в цілому, так і громада зокрема, судячи з усього ризикуємо поповнити список цих країн завдяки людям, яким дуже не подобаються подібні коментарі.
Декілька слів хотілося б присвятити самому Регламенту, в питанні відкритості засідань Ради. На засіданні виконавчого комітету одним з його членів було задано питання стосовно доступу звичайних громадян на засідання Ради. Послухайте, будь-ласка, відповідь на це питання селищного голови:
А тепер порівняйте його із тим, що прописано в Регламенті, а саме п.4 ст.4 : «На засіданнях ради можуть бути присутніми громадяни на визначених для них місцях і за попереднім записом, який веде уповноважена особа (як правило, секретар ради). Заявки на запис подаються до закінчення робочого дня, що передує пленарному засіданню. Кількість присутніх обмежується наявною кількістю сидячих місць у відповідному секторі сесійного залу». Тобто, попередній запис передбачений саме для перебування на сесії, а не для виступу????? Хоча, як Ви пам´ятаєте, на минулих сесіях було передбачено право виступу громадян за попереднім записом та дозволом Ради. На жаль, у даному документі звичайним громадянам таких гарантій не надано. Але ЗУ «Про місцеве самоврядування» дає можливість місцевій Раді встановити лише процедуру відвідування, зокрема правила поведінки, спосіб отримання слова тощо і не може обмежити право громадян відвідувати засідання, обмежити місцями, реєстрацією тощо. Більше того, повторюся, але громадяни мають право не тільки вільно відвідувати засідання, а й записувати все, що відбувається навколо. Ось такий от Регламент, з усіма його правами та свободами. Оскільки за останні роки неодноразово доводилося спілкуватися з селищним головою на подібні теми, ризикну передбачити що цей матеріал він охарактеризує «як чіпляння до слів». Але це не просто слова, це дуже важливі слова, від яких залежить майбутнього нашого селища та громади в цілому.
У медійному просторі існує міжнародна організація «Репортери без кордонів», яка щороку складає та оприлюднює список найбільших ворогів свободи преси у світі. Якби подібний список складався у Городищенському районі, я б вже зараз з впевненістю міг сказати, хто міг би його очолити. Принаймні перші два місця з великою перевагою утримували б за собою пан Панчишин М.В. та пан Яровий В.М. І знаєте, я не здивуюся коли наступним пунктом Регламенту, який внесуть ці люди, буде кримінальна відповідальність за «брудні» коментарі в Інтернеті, що стосуються цих двох панів. Якщо вже брати приклад з московії, то вже у всьому. Але чому б нам не брати приклад із тієї ж самої успішної Грузії, де в кожного чиновника в кабінеті стоїть веб-камера, і кожен може подивитися чим ця людина займається на своєму робочому місці. Що ж спонукає наших чиновників мати саме таку позицію відносно цього питання? – Мабуть, є що приховувати. Інших причин я просто не бачу. Я не раз говорив що основним викликом створення ОТГ – є збереження земель відповідних громад. Тому що єдине багатство, яке неможливо забрати і вивезти, - це наші родючі землі. І настає час, коли ці питання почнуть підніматися на сесіях. Дуже хочу помилятися, але чи не з цим пов´язані ці питання «упорядкування відеозйомки».
Ми спробували аргументовано донести свою позицію відносно цього питання. Я не маю особливої надії що наші очільники, про яких ми писали у своєму матеріалі, зуміють втамувати свої владні амбіції і прислухаються до здорового глузду. Хоча, якщо вони це зроблять, я перший подякую їм за це. Але я маю надію на депутатський склад, який зуміє виправить свої помилки і внесе відповідні зміни до Регламенту. Наша пропозиція за аналогією із ст. 67 «Дострокове припинення повноважень селищного голови» відповідний пункт прописати в такій редакції: « Питання проведення відеозйомки та оприлюднення відповідної інформації регулюється відповідно до чинного законодавства України». І раз, і назавжди закрити це питання, дозволивши вільний доступ усіх громадян як до присутності на засіданнях Ради, так і вільну відеозйомку. На нашу думку це було б правильно, і справедливо. Теж саме потрібно зробити і відносно поняття «закритого засідання». Тим самим забезпечивши прозорість та відкритість у роботі селищної Ради. Зробити це потрібно для того, щоб та сама звичайна чи то Вільшанська, чи то Воронівська старенька бабуся могла попрохати когось зі своїх рідних «включити її кіно про сесію», подивитися і порадіти за те в якій вільній країні ми живемо, та які чесні і порядні люди зібралися в тій Раді...
P.S. Коли написання цього матеріалу вже майже підходило до кінця, я чомусь звернув свою увагу на дату прийняття цього Регламенту. 17 січня. І сама собою виникла аналогія ще з однією дуже сумною датою в історії нашої країни. Так, це 16 січня 2014 року і сумнозвісні «диктаторські закони 16 січня Ківалова та Колісніченка». Чим це закінчилося всі ми добре знаємо. Так невже ми дозволимо повернення тих часів у нашій рідній Вільшані? Поживемо – побчимо...
0
Автор: Фідель, він же Кривошея О.М. (для тих хто не знає)Коментарі
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
+1
0
0
0
0
0
0
0
+1
0
0
0
0
+1
0
0
0
+1
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
- Опублікував: Романенко Ярослав
- Опубліковано 10.02.2019 10:57
- Перегляди: 2177
- Коментарі: 93