ДЕРИБАН ПРОДОВЖУЄТЬСЯ

Шановні Вільшанці. Учора відбулася чергова сесія Вільшанської селищної ради. По ряду причин я не мав жодного бажання зачіпати в черговий раз цю тему . Та й ,взагалі, вирішив скористатися порадою своїх знайомих: «Олег не сміши людей». Але при виході із селищної ради я зустрів поважну мною, а я впевнений що не лише мною, а й багатьма іншими людину, головного лікаря нашої дільничної лікарні Людмилу Іванівну Мусієнко. Людмила Іванівна мала дуже схвильований та стурбований вигляд. Зі сльозами на очах та з біллю в словах вона розповіла що ж ,врешті-решт, сталося. І першими її словами було твердження що прийом пацієнтів її скоро доведеться проводити в туях. Вислухавши її, я не зміг в черговий раз не порушити зарок даний самому собі залишити це «дурну писанину» і не стати на захист цієї авторитетної жінки та нашої дільничної лікарні вцілому.

Коли ввечері, зробивши декілька телефонних дзвінків і доповнивши розповідь Людмили Іванівни свідченнями очевидців, я вирішив поділитися наболівшим і з Вами, шановні читачі. Вирішив поділитися у своїй слабкій надії ( скажу відверто за останні два роки я вже не вірю в те що десь можна добитися справедливості), що Вільшанці таки допоможуть захистити Людмилу Іванівну особисто та дільничну лікарню вцілому від свавілля нашої місцевої влади.

Так що ж ,врешті-решт, сталося? На сесії селищними депутатами було проголосовано рішення кількістю в 7 голосів із загальної кількості 14 депутатів, про передачу трактора, який знаходився у власності Вільшанської дільничної лікарні комунальному підприємству «Водогін» Вільшанської селищної ради. На сесії при цьому були присутні 12 чоловік. Я не маю ні часу, ні ,скажу відверто, бажання подавати запити щоб офіційно ознайомитися із Положенням про селищну раду. А в тому що сайт селищної ради, на якому згідно законодавства усі ці документи повинні знаходитися, так назавжди і залишиться пустим ніхто вже не сумнівається. Але мені, чомусь, здається що 7 з 14 – це рівність, і рішення не є прийнятим. Лише один із депутатів мав сміливість проголосувати проти цього рішення, і я при нагоді схиляю голову перед цією сміливою людиною. Ким же було протягнуто дане рішення? Персонажі все ті ж: гр.Дрей, гр. Гнатенко за сприяння нашого селищного голови. І за словами очевидців, це рішення було саме протягнуто, ну а «деригував» усім цим процесом звичайно ж «сірий кардинал» та «фактичний правитель» нашого селища гр.Дрей.

Так що ж це за трактор, і звідки виник такий резонанс? Зі слів Людмили Іванівни та тогочасних учасників тих подій у 2002 році КСП «Вільшанка» подарувало Вільшанській селищній раді трактор у подяку за те, що працівники лікарні надавали допомогу господарству у проведенні різних сільськогосподарських робіт. Тобто, як влучно виразилася головний лікар, цей трактор був зароблений «людськими пучками». У подальшому, внаслідок різних недолугих реформ у нашій державі, наша лікарня переходила від однієї інстанції до іншої, а разом з нею і трактор. Але, останніми роками цей трактор перебував на обслуговуванні господарства саме у Вільшанській дільничній лікарні. За ним була закріплена добросовісна відповідальна людина, яка відремонтувала цей трактор здебільшого власними запчастинами, і використовуючи домашній інвентар. Цей трактор став незамінним помічником медиків у різних господарських справах: перевезти бочку чи якусь колоду завжди чимось потрібно, бо ж господарство у лікарні доводиться обслуговувати чимале. Фінансування у нашій лікарні теж невелике, а здебільшого воно взагалі відсутнє, тому й зароблена копійка лікарям теж не завадть. Але ,наскільки я зрозумів, такого повороту подій лікарі навіть уявити собі не могли. Бо дізналися вони про цю ситуацію безпосередньо на сесії. Ніхто навіть не завважав за потрібне завчасно повідомити про це рішення головного лікаря та запитати думку медиків. А Людмила Іванівна є такою ж посадовою особою як і наші «правителі», та й , врешті-решт, просто жінкою. І ,хоча б по цій причині заслуговує на певну повагу. Але, як виявилося, у нашому селище є лише декілька керівників які «достойні на повагу». Це селищний голова, гр. Дрей, та ,як виявилося, приєднався до них і директор КП «Водогін» Гнатенко К.Д. Аргументація, наскільки я зрозумів, полягала в тому що КП має розвиватися , а з допомогою трактора цей розвиток перейде на новий рівень. Дозволю собі нагадати що дільнична лікарня вже має гіркий досвід передачі цьому «ефективному власнику» ассенізаторського автомобіля, на який за кошти місцевого бюджету була придбана бочка. Було це ще восени. Досі ні бочки – ні ассенізатора, і «стратегічне місце» її перебування тримається у великій таємниці. Взимку зі старої котельні «з мясом» було вирвано трубу. І теж без повідомлення, і без дозволу. Аргументація одна: «Це все наше». Навіть за такої аргументації існує безліч цивілізовних методів вирішення проблеми, наприклад передача в оперативну оренду. Чому б «Водогону» , але лише за згодою лікарні, не взяти його в оренду на взаємовигідних умовах. При нормальному підході є безліч варіантів. Але ні, - «все наше». Та й декілька років тому у користуванні КП вже був гусеничний трактор, придбаний для аналогічних потреб. Але довго у «Водогоні» він не затримався, перейшовши незабаром у приватні руки. Як чином це сталося і в чиїх руках цей трактор перебуває на сьогодні, краще може розповісти наш селищний голова. Я дуже боюся що цього разу «багатостраждальну» лікарнянську техніку може спіткати доля попереднього трактора. І дуже швидко поповнить він тракторний стан одного «пов´язаного» підприємця.

Від очевидців я почув ще про одні слова, сказані гр.Дреєм про те, що санітарки не потрібні , нехай медсестри самі підлогу миють. А то й ,взагалі, лікарі можуть працювати і без заробітної плати. Особливу цинічно це чути від такого персонажу. Ось такий от «вершитель доль». Коментарі ,як кажіть зайві. Не думаю що наші сільські жінки бояться якоїсь роботи. Тільки як медсестра, помивши підлогу, буде потім брати шприц і йти до хворого на маніпуляції - я не зовсім розумію. Скажу ще одне. Думаю що так можуть говорити лише люди, які не збираються лікуватися у нашій Вільшанській лікарні. Розумію що статки, нажиті за останні два роки «непосильною працею», дозволяють гр. Дрею і Яровому та їхнім сімям лікуватися в інших районних та обласному центрах. Благо є безконтрольний доступ до казенного бензину та автотранспорту. Але ви , «шановні правителі», подумали про старих людей, які рахують кожну копійку до пенсії і ваші медичні заклади їм просто не по кишені? А Вільшанська дільнична лікарня для них є фактично останнім прихистком та можливістю подовжити своє життя, зберігши залишки здоров´я. І що ж робити цим людям?

А ,взгалі, вся ця історія нагадує просто планомірне цілеспрямоване знищення дільничної лікарні. Причина ж банальна – на виборах Людмила Іванівна не підтримала «потрібного кандидата». Я маю надію що наш сайт все ще читають наші районні можновладці, і замість того щоб «по старій дружбі» кришувати це свавілля, стануть на бік людей та здорового глузду. Але , виходячи з попереднього досвіду, ця надія є дуже малою. Більшу надію покладаю на свідомих людей, нас Вільшанців. Кожному з нас хоч раз в житті доводилося відвідати нашу лікарню. І ,хоча, ми іноді сваримся та обурюємся діями наших лікарів, але коли нам доводиться сутужно – ми звертаємся до «людей в білих халатах». А тому, всі хто може, хто не боїться – підтримайте нашу дільничну лікарню та її головного лікаря. Лише суспільний резонанс може змусити наших депутатів піти на перекір «чиїмось інтересам» і призупинити дане рішення селищної ради. А то й ,справді, на прийом до Людмили Іванівни нам доведеться ходити під туї...

 

0

Автор: Кривошея О.М. Опублікував: Романенко Ярослав

Коментарі

10.05.2017 23:00
Аватар 1. Орлик Пилип 0

пишете Ви шановний правильно і емоційно! але писанини, хоч і щирої, замало. потрібен алгоритм практичних дій, потрібен дієвий керівник-організатор.

 


11.05.2017 12:25
Аватар 2. Кривошея Олег  » відповідь до коментаря #1 +1

Цілком з Вами згоден, шановний. Але по-перше керівник у нас в селі вже є. По-друге, пропоную Вам назватися власним прізвищем і я згоден разом з Вами складати алгоритм дій. По-третє, під тиском усіх небайдужих наші керівники-організатори таки визнали що 7 голосів з 14 - це не є прийнятим рішенням. І трактор поки що залишився в лікарні. І ще одне - Ви просто не знаєте що таке практично діяти всупереч нашій владі. Повірте - все прогнило наскрізь.


Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 04.05.2017 18:03
  • Перегляди: 353
  • Коментарі: 2

Теги