Ну що б, здавалося, слова...
Тарас ШЕВЧЕНКО"Ну що б, здавалося, слова..."
 
 Шановні односельчани. Сьогоднішній свій матеріал я вирішив присвятити проблемі благоустрою нашого селища. Буваючи у різних куточках нашої славної України, починаєш розуміти що нам з Вами пощастило проживати у чудовому мальовничому місці з красивою природою, незабутніми краєвидами та чудовими людьми. Та й як може бути інакше, адже по цій благодатній землі ходив наш Великий Кобзар, тішився цією незабутньою красою, оспівував її у свої віршах. І саме наш славетний край надихав малого Тараса на його віршоване слово, давав наснагу на те, щоб  у майбутньому його відчуття "стали рядками". Але, на жаль, з часів Тараса багато що змінилося... 
  Я полюбляю, інколи вранці чи ввечері, маю такий гріх, пробігтися по нашому селищі. Це моя давня звичка, і позбутися її я ніяк не можу. Тому що це "наркотик" і для тіла ,і для душі. Ми з Вами за повсякденними турботами часто перестаємо  помічати чудові краєвиди нашого селища. Але ,коли ти  біжиш вечірньою вулицею, у тебе є можливість милуватися та насолоджуватися нашою чудовою Вільшаною і багато про що подумати...  Та й "вигнанню дияволів з душі" теж допомагає, вибачте за сарказм. Але не до кінця - все-одно ,чомусь, не можу я спокійно спостерігати за тим що коїться у нашому селищі, "диявол" знову оселяється у мене в душі,і я не можу залишитися осторонь, і знову сідаю за клавіатуру і починаю писати для Вільшанців.  Так,ось, саме під час таких "подорожей" і були навіяні роздуми стосовно благоустрою нашого селища.
  Почнемо з того,що ж таке - благоустрій? Звернувшись  до "Вікіпедії", ми можемо побачити, що  "Благоустрій - це добре впорядкування, забезпечення всім потрібним, упорядкованість.". Але  це визначення має не лише духовний підтекст, а  ще й економічний. Тому що "Благоустрій" це ще й стаття затрат нашого селищного бюджету. Так чи відповідає дійсність у нашому селищі цьому визначенню?  Давайте спробуємо розібратися. Слово "благоустрій" ми неодноразово чули на засіданнях селищної ради. Кількість працюючих по проведенню благоустрою згідно з інформацією , озвученою на засіданнях селищної ради,  становить 7 чоловік. Аналізуючи ці цифри мені ,чомусь, згадалася наша весняна поїздка до Білозірської обʼєднаної громади, де 14 чоловік комунального підприємства обслуговують 9 тис. населення, розгалужену інфраструктуру обʼєктів комунальної власності, 8 кладовищ. Я не беруся стверджувати більше чи менше там порядку - але сам порядок цифр відразу кинувся у вічі. А тому я вирішив, що ,як кажуть:"Я не знаю хто такий "благоустрій", - але я про нього  напишу."
  Для того, щоб знову уникнути звинувачень у тому, що я просто нападаюся на селищного голову через свої певні реваншистські настрої та не бути голослівним, я вирішив запросити пройтися по декількох місцях і Ярослава. Так що, маю за честь, представити його Вам, шановні читачі, як співавтора даного матеріалу. Знімки - його, думки - мої. Так от, одного недільного  ранку, "винайнявши" Ярослава , (З огляду на останні події не можу втриматися від сарказму та "вигнати диявола з душі".), прихопивши з собою "куплену нашим головою камеру" ( Ну не можу і все !!!),  ми відвідали кілька обʼєктів нашого вільшанського благоустрою.
  Першим обʼєктом для свого огляду ми обрали ,мабуть, найбільш проблемну ділянку  - це дороги. Про будівництво та ремонти доріг я вже писав і планую писати й далі, а повірте - є про що. Тому на цьому зупинятися детально не буду. Так, дороги по селищу ремонтуються. Скільки це обходиться - то питання інше. Але, на сьогодні ми маємо чотири величезні ями у центрі села, - дві на перехресті біля магазинів ПП Дрей та ПП Гибало, а інші дві  на перехресті біля восьмирічної школи та школи-інтернату по дорозі на Журавку, які Ви можете побачити на даному знімку.
 
 
 Чого не вистачає для того щоб "залатати" ці дві ями у центрі села - чи то проект ще не готовий, чи то експерт зайнятий? - Невідомо. Але одну з них, з огляду на інтенсивність руху, обминути вже дуже важко. А в іншій ,аби ще потрималося тепло, - завелися б жаби. Але зима поступово вступає у свої права, і очевидно у Вільшані зʼявиться ще одне місце для гри в хокей та зимової риболовлі. Я прекрасно розумію що усі дороги у нашій країні у подібному стані, але це як-не-як - центр села, і засипати яму на обочині, я думаю, ніяких складнощів не представляє.
 Іншим обʼєктом нашого благоустрою, який мав би стати окрасою та візитівкою нашого селища, котрий ми вирішили відвідати, була клумба біля бувшої автобусної зупинки. Ця "окраса" нашого селища вже давно стала "притчею во язицех". Адже влітку вона чомусь перетворюється на розсадник бурʼянів.  Особливо з огляду на суму, яка була заплачена за "окультурення" цієї клумби. Ця сума неодноразово озвучувалася під час виборчої кампанії -  13 826,0 грн. Проводилися ці роботи у травні 2013 року. Оскільки ціни на такі послуги ,зазвичай, привʼязані до "вічнозеленого", сьогодні цю цифру сміливо можна перемножувати на чотири. Тобто, на сьогодні цей витвір ландшафтного дизайну вартує більше 50 тис. грн. Вражає, - чи не правда? Мене ще раніше зацікавила ця цифра і просто заради цікавості хотілося знати, за що ж заплачені такі кошти. Після поданого мною запиту, селищна рада надала мені копію договору на послуги по оформленню цієї клумби. А я в свою чергу запрошую і Вас ознайомитися із цим договором та фотографіями цього витвору ландшафтного дизайну.
 
Особливу увагу попрошу звернути на п.2 даного договору. Згідно з цим пунктом повинні були надані такі послуги: 
1. Послуги з озеленення території декоративними рослинами.
2. Підготовка грунту до посадки рослин.
3. Розмітка ландшафтних композицій з застосуванням мраморної крихти.
Тобто, виявляється, що у цю суму не включається вартість матеріалів, а саме посівної трави. Оскільки, я мав справу із придбанням подібних товарів, то можу стверджувати, що  до цієї вартості сміливо можна додавати ще 4 000 грн. на придбання посівного матеріалу. По - друге, я на свої очі бачив що підготовку грунту проводили ті ж самі працівники благоустрою. Залишається лише розмітка та мраморна крихта. Може я й далекий від ландшафтного дизайну, але я не розумію за що з місцевого бюджету були заплачені такі кошти. Вибачте, але ця клумба більше схожа на якийсь самурайський сад каміння. Та віддати б половину цих коштів нашому місцевому підприємцю, магазин якого знаходиться поряд з цією клумбою, - і я впевнений, що вона не лише окультурила  її не гірше ніж ПП Шиятенко, - а ще й постійно доглядала б за нею. Можливо, це й не мало такої звучної назви ,як "ландшафтний дизайн", - а була просто клумба, але це дійсно була б окраса нашого  селища. Тому що цього у наших підприємців не відбереш, - саме завдяки їм центр селища став таким, що його не соромно показати людям.
 Слідуючим обʼєктом благоустрою, яким ми вирішили пройтися, була  пішохідна доріжка у центрі села, або як ми звикли говорити - тротуар. Але, спочатку я хотів би розповісти про одну зі своїх пробіжок, про які я згадував раніше. Одного разу ,біжачи в сутінках центром села, я роздумував у якому ж чудовому і мальовничому селі нам з Вами пощастило жити, милувався вечірніми вогнями, свіжим повітрям, шелестом опалого листя... Але, раптом, мої думки різко перервалися і полетіли донизу. Вслід за думками полетіла голова. Вслід за головою і інші частини тіла. Коли я прийшов у себе - то зрозумів що опинився у якійсь багнюці. Спочатку промайнула думка, що дарма я не прислухався до порад одного з анонімних "коментаторів" і не "вигнав з душі дияволів" - і ,врешті - решт, опинився там, де й належить бути людині що має в душі "нечистого". Але зусиллям волі зумів себе переконати що все що я роблю - я роблю  не для себе - а для людей - і до пекла мені ще ,мабуть, зарані. І тут я зрозумів що просто упав в якусь канаву. Виборсавшись із цієї ями я почав прискіпливо оглядати  місце "катастрофи". Виявилося що там просто розмило тротуар і упав я у стічну канаву. Знаходиться це місце напроти "Імперії продуктів". Розповідаючи про цю свою пригоду  в колі друзів, виявилося що не я один обдер на тій "аномальній" зоні ноги. Трохи "потішило" те, що були й такі, хто обдер носи, обличчя та інші частини тіла. Ці "Ворота до пекла" Ви,шановні читачі, можете побачити на цій фотографії.
 
 
А якщо серйозно, то я знову ж таки не розумію  - чого бракує щоб поремонтувати цей тротуар. Я дуже жалкую за тим що закінчилась виборча кампанія. І не тому що знову бажаю брати у ній участь.  А тому, що хоч на деякий час громадськість змогла змусити селищного голову походити на роботу ,як усі звичайні люди, пішки. Жевріла надія що цей процес зайшов би у нашого голови у звичку, і  тоді б Володимиру Михайловичу "пощастило" теж втрапити у подібну "катастрофу", і він, обдерши ногу чи носа, задумався над тим, що ж робити з тим тротуаром. Але виборча кампанія закінчилась. І я знову вранці часто спостерігаю картину як Володимир Михайлович "їдуть" на службовому авто поряд із штатним водієм на роботу ...  І нас ,напевне, знову очікує  "будівництво віку" ,замість  простого поточного ремонту. Я розумію що селищному голові  для цього потрібно винаймати державного експерта, робити експертизу і звісно підключати "улюблений" "Соцбуд", який прижене сюди "кучу" будівельних машин, спеціалістів, з Черкас привезуть будівельні матеріали. І по цьому ланцюжку "осядуть" бюджетні кошти, тобто наші з Вами. Нічого не поробиш - система... Але ,думаю, що цього разу можна обійтися і без цих атрибутів великого будівництва, а просто взяти та залатати пошкоджену ділянку пішохідної доріжки. Та й вирізати хащі, які зовсім не прикрашають центр нашого мальовничого селища, теж мабуть не завадило б. Володимире Михайловичу, від усієї громади звертаюся до Вас з проханням  - "візьміть і зробіть"  те що до вас не вдавалося нікому - закрийте ці "Ворота в пекло". 
 Останнім місцем, куди ми з Ярославом завітали у нашій подорожі був Пагорб Слави. Скажу відверто, саме заради цього місця і задумувалася ця стаття. Кожного разу, коли я буваю там, або просто проходжу поряд із цим місцем, мені стає соромно. Соромно насамперед за себе. У свій час я неодноразово піднімав це питання перед нашою владою і у приватних розмовах, і публічно, і перед районною владою. Але піднімав недостатньо наполегливо, - тому що "віз і нині там". То не вистачало часу, то не було бажання, то просто набридало... Соромно за те, що мабуть, не слід було ні від кого чекати "дива" - а просто взяти і прибрати самому. Соромно за Вільшану та вільшанців. Тому що особисто для мене, та я й думаю що для переважної частини жителів нашого селища, Пагорб Слави - це святе місце, яке таким і повинно залишитися на віки і для наступних поколінь. Але, яка памʼять може  сформуватися у сучасного покоління, коли вони бачать цей Пагорб Слави у його нинішньому стані?  Ви, шановні читачі, можете побачить на цих фотографіях, що ми знайшли у цьому місці. Я не хочу писати що це таке і що з ним роблять. Чим займаються у цьому місці. Мені, особисто, навіть соромно публікувати ці фотографії і коментувати побачене.  Але їх потрібно публікувати - тому що ,інакше, ми навряд чи щось змінимо у нашому селищі. 
Хтось із мудреців сказав: "Війна не закінчується доти, - допоки не похований останній солдат". І що б подумали про нас, нащадків,  наші діди, які на полях битв здобували славетну Перемогу, якби могли встати і подивитися на цей Пагорб Слави? Ми можемо зараз почути та побачити багато різних думок про Велику Вітчизняну Війну. Але, щоб там не було, а ці люди не пошкодували ні власного життя, ні власного здоровʼя, щоб зупинити навалу, яка грозилася поневолити весь світ. Ці люди перемогли, як стверджують багато істориків, найкращу армію у світовій історії. Перемогли за для того,  щоб могли жити ми - прийдешні покоління. Так, ця перемога була здобута мʼясом і кровʼю, людськими життями. У тому числі і життями пʼяти мільйонів українців.  Життями тих людей, в памʼять про яких у свій час і постали ці Обеліски. І чим ми їм віддячили? Мій дід, Чабан Василь Петрович, пройшов солдатом усю війну. Від Севастополя до Праги. Я памʼятаю з якою величністю та гордістю він кожного року вдівав свої бойові нагороди, брав мене малого за руку, і йшов  9 Травня до Пагорба Слави. Для того щоб зустрітися зі своїми побратимами, віддати шану загиблим, прийняти поздоровлення самому. І що б я, його внук, міг сказати йому зараз, піднявшись з ним на цей Пагорб? Мені дійсно соромно...  Я не є прихильником "совка". Але гасло "Ніхто не забутий, ніщо не забуто", на мою думку, має право на життя і повинно бути актуальним і сьогодні. І сутність цього гасла заключається не в тому щоб раз у рік зібратися у ресторані і випити по 50 гр. А в тому щоб памʼять про цей величний подвиг  жила постійно. Не дуже хочеться проводити подібні історичні паралелі, але, сьогодні у нас у країні ситуація аналогічній тій , що ми мали 75 років тому. Знову саме українці зупинили і зупиняють зараз на Сході "орду" на чолі з новітнім Путлером, які уявили з себе "надрасу", і не можуть змиритися з тим, що кожна нація має своє право вибору. Але коли ми забули одного разу - ми забудемо і наступного ... 
  Я неодноразово говорив селищному голові про цей Пагорб Слави. Володимир Михайлович розповідав мені про аварійний стан Обеліску, якісь комісії, неможливість ремонту. Так, Обеліск знаходиться в аварійному стані і ,можливо, поремонтувати його і не представляється можливим. Але, хоча б прибрати там чагарники і сміття, вигребти  - можна? Хіба для цього потрібноᴵ створювати чи викликати ще якусь комісію? У те, що Володимир Михайлович цього не бачив я не повірю - адже проживає він за 200 м від цього місця, до речі там чагарники не менші. У нашому селищі півроку тривали "баталії" навколо будівництва усім нам відомого памʼятника. Наша місцева влада готова була виділити 50 тис. грн з місцевого бюджету на встановлення цього памʼятника. А ось на утримання і приведення у належний стан Пагорба Слави у нас не має чи то коштів, чи то можливості. Нам розповідали якою окрасою селища мав стати цей памʼятник, але ми на сьогодні навіть те що є у належний стан привести не можемо. Нещодавно недалеко від цього місця наші "можновладці" "жарили яєшню". Я дуже жалкую що ніхто не повів їх саме до нашого Пагорба Слави. Могли б і пройтися 300 м "грішною" вільшанською землею. Цікаво, чи змінили б вони тоді думку  про памʼятники , про святі місця, про "богоугодні" справи?  По дорозі до нашого районного центру ми можемо бачити подібні Пагорби Слави і в інших населених пунктах. Але подібні лише за назвою, а не за своїм виглядом. Вербівка, Петропавлівка, Городище - прибрані та ошатні місця, за які людям не соромно. На відміну від Вільшани. Принагідно до цієї теми я хочу розповісти Вам одну історію. Ви всі, шановні читачі, мабуть проїжджали повз памʼятник Невідомому Солдату на центральному кладовищі на першій дільниці. За цей памʼятник  дійсно не соромно. Так от, ще пару років тому, це місце мало вигляд, подібний до того, що має нині Пагорб Слави. Але, небайдужі жителі вул. Миру вирішили що вони не бажають миритися з подібним станом речей, не чекати "милості" від нашої влади, а взяти цю справу у свої руки. Тому що вони шанують памʼять своїх славних пращурів.  І вони самоорганізівалися, взяли в руки хто пилку, хто косу, хто граблі, хто пензлика, і своїми руками навели там порядок. Саме такі моменти повинні слугувати усім нам прикладом для наслідування. Напевне, саме так і потрібно...  
 
P.S. Розмовляючи на цю тему, ми з Ярославом прийшли до висновку що і нам усім не слід чекати і надіятися чи то на владу, чи то на якогось "Благоустроя" - а , як каже наш селищний голова, - "взяти і зробити". Почати переконувати всіх що ми варті бути громадою не на словах, не на папері - а своїми справами. Тому , усіх, кого "зачепив" цей матеріал, ми закликаємо в найближчу неділю (якщо погода внесе свої корективи - можливо перенесемо) прийти з інструментом на толоку і усім разом прибрати на Пагорбі Слави. Ярослав, як людина, яка "володіє комунікаціями",  погодився виступити координатором цієї акції. Не всі мають чи володіють інтернетом - тому прохання повідомити своїх знайомих. Так що можете відписуватися на сайті, на е-мейл, телефонувати. Давайте це зробимо щоб нам не було потім соромно.          

+3

Автор: Кривошея О.М. Опублікував: Романенко Ярослав

Коментарі

23.11.2016 01:15
1. Романенко Ярослав 0

Контакти для зв'язку та координації:

  • тут в коментарях або в коментарях в соціальних мережах (я буду переглядати)
  • yaroslav.romanenko@gmail.com
  • 066 119 38 69 - я
  • 068 492 03 05 - я
  • через форму контактів на сайті
  • через особисті повідомлення в соціальних мережах

Орієнтовно збираємось на неділю о 12:00 (пропонуйте свої варіанти). Якщо погода не буде сприяти то перенесемо. 

Потрібні рядна, сокирки, мати перчатки, може що самі знаєте.

Ось зараз і перевіримо чи тільки вмієте розказувати що все пропало чи справді виділити 1 годину свого часу на прибирання памятки (обеліску)  про їх подвиги. 

Не підведіть вільшанці, я знаю що читають багато людей і різної вікової категорії. 


23.11.2016 07:05
Аватар 2. єлєц юрій  » відповідь до коментаря #1 0

На жаль, живу не у Вільшані,та і маю групу, Повірьте ,що хоч словом та думкою підтримую Вас. Тим ,ще приємніше ,бо Кривошея О --син мого 3рідного брата. Завжди з Вами!


23.11.2016 17:10
Аватар 3. Кривошея Олег 0

Дякуємо за підтримку. Повірте що вона для нас дуже важлива. "Нашого цвіту по всьому світу". Дуже приємно що земляки відвідують цей сайт, не забувають і підтримують свою Батьківщину.


27.11.2016 19:15
4. Романенко Ярослав +1

Чудово попрацювали сьогодні! Продовження буде! Шкода, що на фото не всі учасники. 


28.11.2016 19:11
Аватар 5. З Вiльшани Просто 0

Молодці хлопці !!! Так тримати.


Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 22.11.2016 22:34
  • Перегляди: 701
  • Коментарі: 5

Теги