Так вже сталося, що зараз наша країна переживає складні часи. Конфлікт, що розпочався у Криму, хвилею покотився на Схід України, і переріс в справжню трагічну війну. Чимало людських життів було покладено на вівтар миру, однак, напруження тільки зростає. Третя хвиля мобілізації постукала майже в кожні двері української сім’ї. Дружини, доньки, матері, всі переживають за своїх хлопців, щоб вони повернулися з миром і живі. Та дії Городищенського районного військкомату стали викликати народну хвилю обурення.
Почалося все з дописів нових спеціальностей у військовий квиток. Наприклад, чоловік служив в армії сапером, а тепер в його квитку з’явився новий запис - «помічник гранатометника». Пояснення, що цей допис означає напрям теперішньої підготовки майбутнього бійця, ненадовго стримали хвилю різких запитань. Коли дізналися, що підготовка триватиме близько двох тижнів – народ жахнувся. Так, ситуація на Сході вимагає швидких рішень, однак, чи багато за такий термін можна вивчити?
Крім того, жителів Вільшани обурює той факт, що багато заможних чоловіків залишилися вдома, в той час, як молоді зелені хлопці, і прості вільшанські трударі покинули свої сім’ї, і відправилися служити. У селищній раді заявляють про те, що списки мобілізованих вільшанців формував районний військкомат. Однак, дружини, сестри, матері наших хлопців мало не щодня «штурмують» Вільшанську селищну раду з вимогами повернути чоловіків додому. Їх можна зрозуміти, бо ніякого відповідного оснащення, хорошої військової підготовки немає. Складається враження, що людей відправляють просто на смерть.
З іншого боку, ми знаємо що зараз на Сході воюють багато добровольців, людей, які взагалі ніколи зброю в руках не тримали. Щодня з’являються повідомлення про збір коштів на бойове спорядження того чи іншого сміливця. Та питання тут не у відсутності патріотизму вільшанців, а в хорошій чіткій організації, спрямованій на досягнення результату з мінімальною кількістю втрат, особливо тоді, коли на кону стоять людські життя. Але де можна знайти те, чого немає?
0