Кисіль - кулінарний символ Вільшани?

ЛЕГЕНДА ПРО КИСІЛЬ

 

В давні часи одружився вільшанський парубок з дівчиною з далеких країв, та й привіз її в рідну Вільшану.

Одного разу поїхав зять до тещі на гостину. Вона пригостила його такою цікавою стравою: ні гаряча - ні холодна, ні кисла – ні солодка, ні гірка, ні густа – ні рідка. Пригощається зять, аж за вухами ляпотить, та ніяк не добере, що ж воно за страва. А коли від’їжджав, то тихесенько спитав: «Чим то ви мене, мамо пригощали? І чи вміє ваша донька, готувати таку смакоту?». «Так, - відказала теща, а назву має страва – кисіль».

Щоб це слово краще запам’ятати, то зять його тричі проказав у шапку, щоб ближче було до пам’яті. По дорозі додому чоловік зустрів пана, і, вітаючись, зняв шапку та й уклонився низенько. Згадавши про слово, яке зберігала шапка, жахнувся. « Ой, пане, загубив…!» - вигукнув бідолаха. «Що загубив?» - здивувався пан. «Та не знаю, як називається, та буду шукати». І так як стояв чоловік біля калабані, то й почав нишпорити в ній. Цікавість розібрала пана, став і він старанно допомагати чоловікові, та так шукають, що аж вода скаламутилась. « То що ж воно за диво, що з калюжі кисіль зробили!». «О, знайшов, пане!» - вигукнув чоловік, і чимдуж побіг додому. Діставшись до хати, ще з порога гукнув « А чи вмієш, дружино, кисіль готувати?». « Авжеж» - відповіла молодиця.

З того часу повелося, що всі застілля (святкові чи обрядові ) у Вільшані закінчуються частуванням киселем, або, як кажуть вільшанці «розганяйло».

У кожного населеного пункту є свої характерні ознаки, що відрізняють його від інших. Як Ви вважаєте, чи дійсно на сьогодні кисіль являється так званим кулінарним символом Вільшани? Чи, може, якась інша страва перейняла дану «естафету»?

0

Коментарі

Коментарі відсутні
Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опублікувала: Шах Джаніта
  • Опубліковано 16.09.2014 20:59
  • Перегляди: 399

Теги