У всякого своя доля
І свій шлях широкий...

Вільшанська громада - бути чи не бути.

Шановні односельчани, хочу з Вами поділитися своїми думками та враженнями з приводу питання ,яке дуже гостро постало останніми днями. Так все ж таки, бути чи не бути Вільшанській громаді . Побувавши на останніх громадських слуханнях по обєʼднанню громад, я ще раз впевнився що ,принаймні, громадянське суспільство у нас селищі дійсно зʼявилося. Я побачив очі зацікавлених та небайдужих людей, які вболівають не за свої власні інтереси - а за своє село, де вони народилися та виросли. І користуючись термінологією одного з дописувачів цього сайту я можу стверджувати що Вільшана пройшла "чистилище".

Саме такими небайдужими людьми і була створена ініціативна група для впровадження у життя створення Вільшанської територіальної громади. Поштовхом для цього стало зібрання, яке на позаминулому тижні було проведене у м. Городище. Там був зібраний актив району, сільські голови, депутати місцевих рад різних рівнів. Були представлені розрахунки по різних варіантах обʼєднання територіальних громад. Все зводилося до одного - потрібно щоб у районі залишилася одна Городищенська обʼєднана громада. Але багато небайдужих вільшанців вирішило що Вільшана не те село, яке дасть комусь вирішувати свою долю. І,як Ви вже знаєте з даного сайту, вихідними група вільшанських активістів відвідала с. Білозіря з метою ознайомлення та обміну досвідом у створенні територіальної громади.

У цю поїздку був запрошений і я, як людина, яка має економічну освіту та певний досвід роботи у даній сфері. Хочу й з Вами поділиться враженнями від цієї подорожі.

Багато з Вас були або проїжджали через це село. Перше що кинулося нам у вічі, про що ми відразу з гордістю поділилися один з одним, це те що центр с. Білозірʼя не йде ні в яке порівняння із центром нашої Вільшани. Біля забігайлівок та магазинчиків ями та бруд. У нас же все красивіше, впорядковане, акуратніше та затишніше, за що ми всі повинні подякувати нашим підприємцям та керівникам установ. Стосовно приміщення сільської ради склалося зовсім протилежне враження - було помітно що тут керує господар. У селищній раді чисто і прибрано, проводяться ремонти. Там нас радо зустрів голова Білозірської обʼєднаної громади Міцук Володимир Павлович. Він розмістив нас у своєму кабінеті, а було нас біля 20 чоловік, тому що так як і ми приїхали голови Переяславського району Київської області. Спочатку про інфраструктуру селища. Кількість населення с.Білозірʼя становить 8350 чоловік. Є три школи, у яких навчаються 405, 103 та 102 учні відповідно. Є дитячий садочок, який відвідують 240 дітей і на сьогоднішній день планується розширення , так як наявні можливості уже не відповідають потребам. Залишилася у селі і лікарня , яка у звʼязку із обʼєднанням була реформована у ПМСД - пункт медико - санітарної допомоги, будинок культури, великий стадіон ,який щоправда є приватною структурою. На території села є 4 великі промислові підприємства, 26 малих підприємств та біля 300 приватних підприємців, які відповідно сплачують податки у бюджет селища. Процедура обʼєднання у них розпочалася ще у минулому році. Процес обʼєднання був ініційований безпосередньо сільським головою і підтриманий людьми. З його слів вони просто зрозуміли що рано чи пізно все одно доведеться обʼєднуватися і той хто зробить це раніше - той буде у виграші. Процедура обʼєднання була запропонована двом селам: Ірдиню та Дубіївці. В Ірдині люди погодилися вступити до обʼєднаної громади, Дубіївка в силу різних причин відмовилася. Після проходження усіх необхідних процедур була утворена Білозірська сільська територіальна громада, у яку увійшли с. Ірдинь з населенням 960 чоловік та х. Баси з населенням 58 чоловік, з центром у с. Білозірʼя. На мою думку ці два села були потрібні Білозірʼю лише для того щоб задекларувати процес обʼєднання протокольно і відповідно уникнути примусивого приєднання. Так як с.Білозірʼя є самодостатнім як у плані фінансів , так і в плані трудових ресурсів - ці два села були фактично взяті на утримання. Але повторююсь - це моє особисте враження. За словами сільського голови на кожному з етапів цього процесу вони зустрічалися з шаленим опором у владних кабінетах чиновників різних рівнів і без підтримки простих людей, депутатського корпусу у нього нічого б не вийшло. Їм було важко - але вони вистояли у цій битві, так цей процес назвав сам голова, і у січні цього року в Ірдині відбулися перші в Україні вибори сільського старости. І не дивлячись ні на що в Ірдині залишилася і школа, і дитячий садочок. У сільській раді залишився сільський староста, землемір та секретар. Так що і там людям є до кого прийти і до кого звернутися. І за його словами боятися не потрібно - потрібно рухатися вперед і добиватися того щоб чиновник не ставив Вам палиці в колеса - а всіляко допомагав та сприяв у всіх починаннях. Тому що цей процес ініційований власне самою державою , а чиновник - це і є держава. І труднощі на їхньому шляху виникали в більшості , навіть не по вині чиновників , а за їх безпосередього сприяння. Але про них потрібно теж знати і розуміти з чим ми можемо стикнутися на цьому шляху. Так бюджетники села на початку цього процесу 2 місяці не могли отримати заробітну плату, тому що чиновники не могли визначитися який надпис на печатці є правильним : Білозірська сільська територіальна громада чи Білозірська сільська рада. Але, хоч на це і було потрачено два місяці, зійшлися на другому варіанті- і проблему було вирішено. Відразу після обʼєднання виникла проблема з відповідною ліцензїєю для ПМСД. А без відповідної ліцензії даний заклад не міг видати довідку про смерть, а без цієї довідки - не можна похоронити людину... Ось в такій державі ми живемо - чиновник не залишає нас у спокої навіть на тому світі. Але завдяки своїй наполегливості та бажанню людям вдалося на сьогоднішній день вирішити і цю проблему. Також були проблеми у них з атестацією вчителів - я думаю що педагоги можуть багато проце розповісти, але вони отримали відповідні повноваження і проводять атестацію на місці. На громадських слуханнях Ус Інною Олександрівною піднімалося питання вториннної медицини , а саме по фінансуванню районної лікарні. Яким же шляхом пішло Білозірʼя? Спочатку вони давали субвенцію на лікарню в с. Червона Слобода, де й повинні були лікуватися іхні люди. Але коли вони проаналізували дану ситуацію то побачили що їхні люди переважно лікуються або у м. Черкаси, або у м. Сміла. Тому що по-перше просто ближче, а по-друге якість обслуговування на порядок вища. І ,як Ви розумієте, все одно ж люди платять. І вони відмовилися від надання цих субвенцій.

Наведу Вам ще декілька цифр: у цьому році тільки на освіту державою була виділена субвенція у розмірі 7 млн. 200 тис. грн. Апарат сільської ради складає 46 чоловік, за штатним розписом повинно бути 56 чоловік. У сільського голови є два заступники, секретар. У складі сільської ради є також такі підрозділи: бухгалтерія - 8 чол, відділ архітектури, освіти, медицини, соціального захисту, земельних відносин, економіки, культури молоді та спорту. На мою думку апарат дещо роздутий, але за словами Володимира Павловича він приносить віддачу. Загальний обсяг бюджету становить 27 млн. гривень, власних надходжень - 11 млн. гривень. На утримання штату сільської ради іде 4 млн. гривень, з них 60 % на заробітну плату, що як на мене теж є забагато. Але з тим самим вразили цифри по роботі комунального підприємства. Чисельність працівників комунального підприємства складає 14 чоловік. Вдумайтесь, 14 чоловік на майже 9 тисяч населення. У нас з водієм ,прибиральницею, працівниками по благоустрою - вісім. У них у штаті сільської ради немає ні водія, ні прибиральниці - усім цим займаються робітники комунального підприємства, які і обслуговують сільську раду. Ще що вразило - це питання кладовищ. У селі 8 кладовищ , при такій кількості населення можете собі уявити їх розміри. Але обслуговують їх всього дві людини. По дорозі додому один із сільських депутатів, який їздив з нами повідомив нам, що у нас сільський голова збирається прийняти на роботу людину на повну ставку для обслуговування одного кладовища, бо за такі гроші два він обслуговувати не згоден.

Ще хочу сказати щодо забезпечення кадрами . Так, забезпечити усі ці послуги, які перейшли на місця, відповідними кваліфікованими кадрами їм було нелегко. Декого переманили з Черкас, готували власні кадри - але вони закрили і це питання. І тепер, коли у них зʼявилися вільні кошти, вони можуть собі дозволити і доплачувати певні кошти лікарям, тому що не приїде у село на 1500 грн молодий спеціаліст , у якого тільки на навчання пішло 8 років. Вони можуть собі дозволити облаштовувати житло для молодих спеціалістів, тому їм потрібно десь жити. Обʼєднання не означає що завтра ліквідуються усі районні структури . Якщо ця структура потрібна, але нам самим накладно її утримувати - ми можемо створювати її спільно з іншими громадами. Але суть у тому що ми будемо самі вирішувати - потрібна вона нам чи ні.

По закінченню Володимир Павлович зробив для нас невелику екскурсію до Будинку культури та селищного стадіону. У Будинку культури проводиться ремонт. Я нарахував 10 табличок різних мистецьких гуртків, і за словами голови всі вони діючі. Вразив і сільський стадіон. Будується академія футболу для дітей. Все це побудовано і будується за кошти меценатів. Але все це завдяки тісній співпраці з місцевою владою, яка підтримує місцевих меценатів у всіх їх починаннях. На відміну від Вільшани , де місцева влада замість того щоб підтримувати починання , за 60 днів свого володарювання змогла хіба що знищити обласний футбол.

Я не можу сказати що мені дуже вже сподобався Білозірський варіант. Ми повинні обʼєднуватися з навколишніми селами лише на партнерських засадах. Тільки тоді ми приречені на успіх. Можливо, на сьогоднішній день, можна було б залишити все так як є. Але загальна думка усїх людей, з якими ми спілкувалися у Білозірʼї, зводилась до одного - якщо не обʼєднаємось самі - то обʼєднають нас. Питання не стоїть у площині "чи будемо" , питання стоїть - "коли і з ким".

Ще декілька слів хочеться сказати про громадські слухання, які відбулися у минулу неділю. Як я вже і казав, порадувало те що у таку гарячу весняну пору зібралося багато людей, яким небайдуже як ми будемо жити завтра. Сподобалася змістовна розповідь представника "Мінрегіонбуду". Людина доступно і розважливо розповіла про всі переваги та недоліки територіальної реформи. В мене особисто вселив надію на успіх Сергій Петрович Головатий. Адже, у нашій країні без підтримки у владних київських кабінетах дуже важко щось зробити. А він привселюдно пообіцяв її надати.

Стосовно виступів представників нашої районної та місцевої влади можу сказати слідуюче. Районній владі ,мабуть, слід задуматися чому ж все таки села не мають бажання обʼєднуватися навколо Городища. Можливо, проблема, не в селах - а у самій владі... Теж саме відноситься до нашої місцевої влади - хлопці, ви б замість того щоб зводити рахунки задумалися над виступами сегединського та ,особливо, зеленянського голів. Перше зібрання з приводу обʼєднання відбулося ще у травні минулого року. І з тих пір ніхто цим питанням не займався. Я розумію що у вас є важливіші справи, але чому у Білозірʼї рушійною силою у цій справі був голова, а у нас це питання було підняте завдяки таким небайдужим людям як Тимошенко Л.Ф., Півоваров П.В. та багато ін. Інна Олександрівна говорила нам про нестачу кадрів, але давайте просто подивимося житель якого села на сьогоднішній день є головою адміністрації, керує фінансовим управлінням. Скільки жителів навколишніх сіл працювало і працює у різних владних та адміністративних органах. З цих усих подій я зробив висновок що коли громада буде створена, основне чого ми досягнемо - ми станемо самі хазяйнами у своїх селах. Ми самі почнемо рахувати свої гроші і приймати рішення. І у нас тоді вже не буде східців за 22 тис. грн., ніхто нам не скаже що він односібно ,без згоди на те депутатів, прийняв рішення робити ту дорогу а не іншу, і одна людина буде обслуговувати не одне кладовище - а чотири. І, якби була Городищенська громада , то наша районна влада поставила б той памʼятник у центрі села, і нікого б навіть не запитала. Я не знаю вийде у нас це все чи ні - але я не хочу щоб ми колись пожалкували чому ми не спробували.

Я висловив свої субʼєктивні думки та враження і не претендую на те що вони правильні. Надалі ініціативна група буде намагаться по мірі можливостей довести до Вас певні цифри та розрахунки.

 

Автор: Кривошея Олег

+3

Коментарі

13.04.2016 16:52
Аватар 1.  vikulya_karpenko +3

           На мою думку, Ви висловили думки та міркування більшості населення нашого селища. Адже я сама була на громадських слуханнях, бачила і чула інформацію, яку повинно чути все працездатне населення , 120 осіб, як було озвучено лічильною комісією - це дуже мало. Слухання було проведено у вихідний день і шкода що не всі цим скористались. На рахунок роздутого штату в 45 осіб в Білозір'ї -  я не погоджусь, адже це штат працівників який обслуговує дуже велику кількість населення. Щодо пошуку кадрів до нашої майбутньої громади , то мабуть буде не сильно важко. На даний час люди з нашого села і сусіднього їздять на роботу в Городище, витрачаючи 30 грн на автобус щодня. От тільки із відділом архітектури може бути проблемка, але і такого фахівця можна знайти.  

          Мені не дуже сподобалась позиція районного керівництва, яке настроює своїх підлеглих проводити пропаганду створення однієї громади з центром в Городищі. В нашому селищі вже можна почути думки що якщо буде Городищенська громада - то це буде супер для футбольної команди. Люди добрі, то не весь задум створення громади полягає в футболі, це не є нагальним питанням життя більшої частини населення.

          Позиція Петриківської сільської голови мені незрозуміла, навіть мала дитина вже мабуть розуміє що громади будуть створені, інше питання добровільно чи примусово. Краще самим обрати свій шлях , а не щоб його нам вказували інші. 

          Прошу  всіх небайдужих брати участь у подібних слуханнях, адже від цього залежить наше майбутнє. Та хочу висловити велику вдячність Ініціативній групі за її працю та організацію слухання.


Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опублікував: Романенко Ярослав
  • Опубліковано 13.04.2016 16:22
  • Перегляди: 335
  • Коментарі: 1

Теги