Невпинно час іде й нас гонить за собою… Щодня наші серця розбиваються об підводні камені підлості і зради, про яку постійно кричать новини подій на Сході. Щось ми вже втратили, а щось і віднайшли. Хвиля патріотизму з лозунгом «Слава Україні!» гучно прокотилася по всій українській землі. Яскравим прикладом тому є патріотичний флешмоб, що знайшов своє вираження у пофарбованих містках, стовпах, парканах. Кожен свідомий українець намагається так чи інакше виразити свою патріотичну позицію і підтримку тим людям, які зараз відстоюють цілісність нашої держави. Так і кортить запитати: а скільки містків пофарбували ви? ;)
Та головна суть, може, й не в цьому. Правду кажуть, що горе частіше, ніж радість, гуртує і об’єднує людей. Загроза зовнішнього вторгнення нагадала нам про те, що ми почали забувати – про дух свободи, єдності і любов до своєї батьківщини. Шкода, що за це заплачена велика ціна. Совкове мислення, що за нас хтось буде думати і піклуватися, зіграло злий жарт. Нам дорого коштувало усвідомлення того, що держава, власне, починається з нам самих. Я щиро вірю і сподіваюся, що не все втрачено, і світле майбутнє ще попереду. Якби тільки вже перестали гинути наші хлопці!
0