Невгамовна душа, сум’яття почуттів...

Невгамовна душа, сум’яття почуттів,

Самоствердження злива бурхлива, -

Тримають мене на життєвім плаву,

Мабуть, в тому і є моя сила.

Й хоч печалі печать вже на скроні лягла,

Все ж надіюсь, і вірю, і знаю:

Я живу і борюсь у цім світі за двох.

Каюсь. Горю. Замерзаю. Прощаю.

Софія Петрик.

+1

Коментарі