Футбол повернувся

 Шановні односельчани, в одному зі своїх попередіх матеріалів ми анонсували повернення обласного футболу на наш селищний стадіон. І ,врешті-решт, сталося. 9 квітня відбулася гра 1/16 фіналу Кубка Черкаської області з футболу.

До нашого селища у цей день завітала команда «Шевченків Край» з м. Звенигородка. Разом з командою прибула і чисельна група підтримки, що складалася із вболівальників цієї команди, які несамовито та організовано підтримували своїх улюбленців. Погода у цей день на жаль трішки підвела. Але, не дивлячись на прохолодний та дощовий день, цієї весняної пори на стадіоні зібралося чимало вболівальників. Приємно було побачити серед них і ветеранів футболу, і молодь, і жителів навколишніх сіл, і наших місцевих поціновувачів «гри мільйонів». Люди полишили всі свої справи, а весна ,як усім нам відомо, у селі пора досить гаряча, і завітали щоб повболівати за наших хлопців зокрема, та за красивий футбол в цілому. І ,ось, через рік, на нашому селищному стадіоні пролунав суддівський свисток, і обласний футбол знову повернувся до Вільшани. Вболівальники знову отримали свято.

Тепер, декілька слів про сам перебіг гри. У першому таймі гра мала більш-менш рівний характер. На полі точилася вперта гостра боротьба, гра йшла на зустрічних курсах. Інколи, відчувався брак майстерності, але всі ми розуміємо що це весна, і команди лише починають входити в сезон. Наші хлопці в середині першого тайму мали один стовідсотковий момент, але вдало зіграв воротар гостей, витягнувши мяч з під поперечини. Було декілька моментів і у наших гостей. І ,відчувалося, що не дивлячись на те, що грати доводиться з минулорічним срібним призером чемпіонату області, - ця команда «Колосу» цілком по зубам. У другій половині перебіг гри почав змінюватися і перевагою поступово заволоділи звенигородці. І один за одним біля наших воріт почали виникати гострі моменти. Але, в одних епізодах рятував команду наш воротар Коваль А., а в інших нападників гостей підводила виконавська майстерність. Гра проходила при сильному рвучкому вітрі, тому гравці почали стомлюватися. І в обох командах почалися заміни. Приємним сюрпризом для всіх нас стала поява у складі команди багаторічного улюбленця вільшанських вболівальників Івана Миколайовича Насідки. Ми всі не перестаємо захоплюватися ентузіазмом та любов´ю до спорту цієї людини. Хочеться побажати йому лише успіхів, спортивного довголіття, ще не один сезон радувати нас своєю появою на футбольному полі. І ,головне, - без травм. Адже, саме такі люди потрібні зараз нашій команді. І ,ось, вболівальники полегшено зітхнули – пролунав фінальний свисток. Вистояли. Додатковий час. Багато хто із вболівальників вже почав покладати надії на серію пенальті. Але, на жаль для всіх нас, під час однієї із контратак гостей наші захисники порушили правила у своєму карному майданчику - і суддя справедливо вказав на одинадцятиметрову позначку. Пенальті. І гравець «Шевченкового Краю» чітко та впевнено його реалізував. 1:0. Майже відразу пролунав свисток про закінчення першого додаткового тайму. У другому таймі наші хлопці намагалися виправити становище. Але ,на жаль, усі намагання наших хлопців розбивалися об захисні редути звенигородців. І до гострих моментів так і не дійшло. А в одній зі швидких контратак, коли «Колос» вже почав грати у відкритий футбол, гостям вдався ще один гострий випад, і вони подвоїли свою перевагу. Гравці нашої команди ще намагалися щось змінити у грі, але виглядали вже якось приречено. А вже під кінець гри під час подачі кутового гравцеві «Шевченкового краю» вдалося виграти верхову боротьбу у наших захисників і забити третій гол. Фінальний свисток зафіксував поразку «Колоса» - 0:3. Перший млинець виявився гливким.

Хотілося б декілька слів сказати по самій грі. Усі справжні вболівальники прекрасно розуміють що на полі грають аматори. Тим більше що це лише перші матчі. Хлопці не є професійними футболістами, а студентами, робітниками, службовцями. І футбол для них радше захоплення. І не можна , та й не варто, вимагати від них якоїсь високої виконавської майстерності чи тактичної виучки. Слід лише подякувати їм за те що вони витрачають свій вільний час для того щоб віддавати свої сили та радувати нас, вболівальників. Але, тим більше, не можу не погодитися із претензіями до деяких гравців нашої команди, які лунали з трибун з уст вболівальників. Зрозуміло, що на сьогодні ,навіть, футбол місцевого рівня в більшості залежить від наявності коштів. Чим більше у гравця майстерності – тим більше він коштує. Але таку рису, як самовіддача на футбольному полі, – не купиш ні за що. Так, не дивлячись на всі помилки, самовіддано билися на полі наші молоді місцеві хлопці Нечипоренко В., Різник Р., Безпояско О., наш «легіонер» Головченко В., наш уславлений ветеран Насідка І.М., повністю віддаючись грі. Але з тим же ,інколи, складалося враження що наша команда грала вдесятьох.

І ,особливо, багато претензій у вболівальників було до одного з наших нападників та тренера команди. З боку добре було видно різницю між нападниками обох команд. Особливою майстерністю не вирізнялися ні ті – ні ті, але нападники гостей хоча б створювали моменти за рахунок безперервного руху та бажання до боротьби, постійно пресингуючи наших захисників та рухаючись по всьому фронту атаки, не гребуючи грою у відборі. Абсолютною протилежності виглядав наш нападник – повна інертність та пасивність. І жодної жаги до боротьби та перемоги. Маючи високий зріст, він жодного разу не повернувся до своїх воріт для того щоб поборотися за верхові мячі. Під час гри кидалося у вічі ще одне порівняння. Слід було лише подивитися на зовнішній вигляд Насідки І.М. та нашого молодого нападника. На мокру від поту та грязну від трави футболку Івана та сухенький одяг нашої молодої «зірки». Тому що Івана Миколайович весь час, відвідений йому на полі, «гриз землю», стелячись у підкатах. А нападник спокійно збоку спостерігав за перебігом гри. І я впевнений, що якби проводився хронометраж, то він показав що Іван Миколайович у свої 42 роки за половину тайму набігав більше, ніж наш молодий нападник у свої 20 за весь матч. Нашим молодим гравцям є з кого брати приклад. Жалкую що немає записів ігор «Колоса» 80-х років, а то дуже б хотілося щоб наші молоді хлопці побачили, як у свій час на полі віддавалися грі Заболотній В., Коваленко С., Щасливий П. І, нинішній президент команди Кравець О. та багато ін. І ,може це для них і дивно, але грали ці люди не за гроші. А просто за честь команди. І ,саме, ці люди були душою цієї команди. А у цій грі душі у команди не було. Дуже хочу помилятися, і з радістю заберу свої слова назад, якщо становище виправиться. Але в усіх на трибунах складалося враження, що склад команди формується головним тренером за принципом «земляцтва» та «кумівства». І місце гравцям у складі команди гарантується не майстерністю та самовіддачею, а «пропискою» та «родинними зв´язками». Але так ми «далеко не заїдемо». Тому що коли одні «лягають» на полі «гризучи землю», а інші просто «відбувають номер» , знаючи що вони є «недорканими», - у такої команди майбутнього немає.

Але у будь-якому разі футбольний сезон на нашому селищному стадіоні відкрито. І всі вболівальники, не дивлячись на негативний результат, отримали задоволення від візиту на нашу Вільшанську спортивну арену. Адже, вдалося зустрітися з давніми друзями, поспілкуватися, повболівати, відволіктися від негараздів нашого життя. І всі ми з нетерпінням чекаємо нових баталій. Нашим гравцям та тренерам хочеться побажати проаналізувати свої помилки, зробити висновки та забути цю прикру поразку. Ну і побажати лише перемог !!!  

0

Автор: Кривошея Олег Опублікував: Романенко Ярослав

Коментарі

12.04.2017 22:30
1. Заболотній Василь 0

Вік важливу роль грає ? (це якщо почати практично " з початку" забутого).?

 


15.04.2017 12:31
Аватар 3. Саєнко Віктор 0

"Колос" Вільшане – "Шевченків Край" Звенигородський р-н 0:3 

"Колос" Вільшане – "Шевченків Край" Звенигородський р-н 0:3 
Голи: Рокицький (104, пен.), Гаврильченко (112, 116) 

Вчора у Вільшаній у межах 1/16 фіналу Кубка області звенигородський "Шевченків Край" здолав господарів поля з рахунком 0:3. Завдяки цій перемозі підопічні Володимира Теліженка крокують до 1/8, де зустрінуться з вищоліговим "Уманьферммашем" наступної суботи. 

"Колос": Коваль – Пархоменко, Болдирєв, Нечипоренко, Решетняк, Головченко, Харченко, Покась, Різник, Семененко, Горідько 
На заміну вийшли: Насідка, Панасенко, Тимошенко, Павленко 
Тренер: Микола Симоненко 

"Шевченків Край": Данілевський – Плахотін, Рокицький Ю., Халупа, Снісар О., Шпиця, Павленко, Рокицький О., Гриб, Васільєв, Дашковський 
На заміну вийшли: Пелипенко, Снісар Д., Чернявський, Гаврильченко, Долинський, Слинько В. 
Тренер: Володимир Теліженко 

Долю матчу вирішив екстра-тайм, у якому гості дотиснули фізично підсівших господарів поля і забили три м'ячі. 

Принципові суперники з величезним бажанням включилися в боротьбу, якою "прошили" весь перший тайм. Масштабних корективів вносив і сильний вітер. Він щоразу спрямовував довгі передачі за голови захисникам за власним розсудом. У такій атмосфері моменти почергово виникали то біля одних, то біля інших воріт, однак реальної загрози завдав хіба що Гриб в складі "Краю" виходом сам на сам, яким він пробачив суперника. А з іншого боку двічі виручив Данілевський після активності господарів на другому поверсі.

По перерві суперники почали діяти холоднокровніше в створенні гольових епізодів, утім наступною перепоною стала реалізація. Взагалі не зрозуміло, як рахунок залишився сухим після 90 хвилин гри. Далі по-порядку. 

"Колос" першим акцентованіше пішов в атаку. На 52 хвилині відмінну нагоду відкрити рахунок змарнував Семененко, пробивши повз дальню стійку. Небезпечно. Одразу потому Решетняк був близьким аби заштовхати м'яч із подачі партнера, та не випередив захисника. 

Незабаром могли відповідати гості. Халупа двічі замикав передачі партнерів, утім також безуспішно. 

Далі Семененко опинився на вигідній ударні позиції, але завдав несильного удару. А біля воріт "Колоса" Шпиця вийшов на побачення після відмінної комбінації, проте завершив її пасом у руки голкіперу. Одразу скажемо, що Шпиця своєї мети ще досягне і заслужено стане кращим гравцем матчу. Він узяв центр поля під свій контроль і невтомно акумулював наступальні дії своєї команди. 

Ще кращий шанс отримав капітан звенигородців Халупа Леонід. За 10 хвилин до кінця основого часу його удар головою впритул парирував Коваль. Достроково не подарував путівку в 1/8 і Гаврильченко – знову вихід на рандеву – повз ворота. І в компенсований час повз! Двічі! Ворота Коваля сьогодні були зачаровані. 

Магії вистачило на 100 хвилин. І саме стільки знадобилося Рокицькому для успішного рейду до воріт свого візаві-чаклуна. Дев'ятка "Краю" заробив пенальті і сам його виконав – 0:1.

Ну, а поставив крапку Гаврильченко, який надихнувся діями партнера і оформив дубль. 0:3 у підсумку, "Шевченків Край" перемагає.


Додавання комментарів доступно лише зареєстрованим користувачам
Інформація
  • Опубліковано 12.04.2017 20:38
  • Перегляди: 203
  • Коментарі: 3

Теги